Першим в структурі складу виділяють об’єкт злочину.

Питання про об’єкт злочину не питання про об’єкт кримінального права

(питання про те на що посягає злочин. Прав ель не визначення об’єкту злочин дає змогу точно визначити суспільну небезпеку злочину. Також правильне визначення об’єкту злочину має значення як для побудови особливої настиг Кримінального кодексу, так і для правильної класифікації злочинів.

Що ж таке об’єкт злочину? Об’єктом злочину визначаються суспільні відносини , які прийняті під кримінальну правову охорону. Див.Тарарухин С.А.Вищевказана праця..с.89.

Об’єкт - необхідний елемент любого злочину так, як злочинів, які ні на що не посягають, в принципі не і снує.

Тривалий час в науці кримінального права поняття об’єкту злочину замінялося поняттям предмету злочину першим хто підійшов до розуміння о6мєкту злочину в сучасному контексті став професор. Таганцев. А чітке визначення об’єкту злочину дав А .А. Пінтковський і також довівшою відповідні елементи злочину" це і є його структурною основою.

В свою чергу М.П.Карпушин і В.І.Курляндський зауважували, що коли мова йде про склад злочину можна і потрібно говорити сукупність певних встановлених законом ознак. Стосовно до таких понять, як об’єкт , суб’єкт объективна і суб’єктивна сторони злочину" обгрунтованим являється засто-сувати термін елемент, тобто складова частина цілого". Вищевказана праця.. с.70.

Кузнецова Н.Ф.Престуцлейие, состав прєдступления, диспозиция уголовно-правовой норми..Вести.Моск.ун.та.Сер.Право 1967. N4. С .37

Отже все наведення свідчить, що склад злочину є єдиною ,необхідною законною достатньою підставою уголовної відповідальності. В цьому полягає основне призначення складу злочину.

Отже все наведене свідчить, що склад злочину є єдино" необхідною, законно" і достатньою підставою кримінальної відповідальності. В цьому полягає основне позначення складу злочину. В кримінальному праві склад злочину єдиний показник злочинів. Якщо діяння особи і інші характерні його ознаки описані в законі, якщо встановлення діяння і складу злочину приводить до висновку про відповідальність їх ознак, значить одержано відповідь на питання, чи здійснено злочин і який злочин здійснено. Тим самим забезпечується рівність всіх перед законом необхідна умова законності здійснення правосуддя в правовій державі.

Піонтковський А.А. та Н.Ф.Кузнецова визначають склад злочину, як єдину підставу кримінальної відповідальності. Суспільною стороною складу злочину є те, що він являє собою внутрішній зміст суспільно-небезпечного діяння "сукупність тих ознак, які утворюють, складають (звідси склад) матеріальний зміст злочину.

Інакше кажучи "склад злочину це сукупність об’єктивних і суб'єктивних ознак, які утворюють внутрішній зміст суспільне небезпечного діянні, визначеного кримінально-правовою нормою злочинним. Склад злочину єдина , підстави кримінальної відповідальності". Пионтковский А.А Предступление.. 13 кн.Курс советского уголовного права.Т.2.И. 1970.

Склад злочину . є єдиною підставою кримінальної відповідальності, але звісно, його встановлення в діях особи що не вирішує питання про конкретний розмір покарання, що призначається винному судом". Трайнин А.Н. Состав предступления по советскому уголовному праву М.: Госюриздат. 1951.С.45

Виходячи з визначення складу злочину кожний злочин - це діалектична єдність об’єктивного і суб’єктивного діяча і діяння. Проте в визначених рамках вказаної єдності для глибокого і легального вивчення злочину теорія кримінального права виділяє, його основі елементи об’єкт (суб’єкт) об'єктивну і суб’єктивну сторони злочину. Кожне юридичне поняття про той чи інший злочин інакше кажучи, склад злочину, відображає об’єктивно, існуючі елементи злочину що в свою чергу і дозволяє говорити про елементи (складові частини, що утворюють структуру складу злочину) складу злочину які характеризують об’єкт злочину об'єктивну та суб’єктивну сторони, злочину і об’єкт злочину.

Склад злочину це сукупність суттєвих ознак злочину. Ознаки складу злочину відмінні особливості, які характеризують кожний з елементів злочину. Вони дозволяють виділити специфіку складів злочинів, їх різницю по характеру і ступені суспільної небезпеки діяння "а також відмінність злочинів від незлочинних правопорушень.

Всі ознаки що використовуються законодавцем при описі конкретних складів якими в різнобарвними вони не були, завжди відносяться до відповідних елементів складу злочину. Визначеність ознак кожного складу злочину надає визначеності його елементам. Все те загальне ,чим володіють елементи злочину і відповідно оклади злочинів вивчається наукою кримінального права у вченні про склад злочину. Тут також досліджуються проблеми пов’язані з науковою класифікацією ознак складів злочинів. В особливій частині Кримінального кодексу на основі даних вчення про склад злочину вивчаються елементи і ознаки конкретних складів злочинів

Деякі автори, зокрема А.Н.Трайнін вважають що не існує таких елементів складу злочину" як об'єктивна і суб’єктивна сторона складу злочину" В действительности имеються: елементи состава, характеризитующие субъективную сторону предступления (виновность, мотив, цель и др.), и елементи состава"характеризирующие объективйую сторону (действие, причинная связь, подследствия, время и место, совершения предступления и др.) Равним образом нет элемента состава субъекта предступления". Субъект предступления, человек не является елементом состава хотя бы и основным. Элементи состав в действительности являються лишь признаки характеризирующие или, точные ограничивающие круг субъектов могущих нести ответственость за конкретнне предступление. Трайнин А.Н. Состав предступления по советскому уголовному праву М.: Госюриздат. 1951.С.45

Також не знайшли підтримки , спроби А.Н.Трайніна виділити за межі складу злочину в якості самостійних підстав відповідальності" причинний звязоківину " осудність і вимогу досягнення суб'єктом певного І визначеного в законі віку. Трайнин А.Н. Учение о составе предступления М. Юриздат. 1946. с.51

Позиція А.Н.Трайніна < хоча саме він багато зробив для розробки даної проблеми) об'єктивно означала зруйнування загального поняття про склад злочину. Адже, фактично із складу злочину вилучається суб’єктивна сторона суб’єкт злочину та об’єктивна сторона, і залишався один об’єкт, що означало ліквідація вивчення складу злочину.

Отже і теорія Трайліна не знайшла підтримки і в науці кримінального