Укази і розпорядження Президента набирають чинності через 3 дня після їх публікації у газеті “Урядовий кур’єр”.

2. Учасниками майнових та особистих немайнових відносин, що регулюються цивільним правом, виступають у першу чергу громадяни. Громадянин бере участь у цивільних правовідносинах під певним ім’ям і лише в деяких випадках – під псевдонімом або анонімно. Щоб мати можливість брати участь у цих відносинах, закон наділяє громадян цивільною правосуб'єктивністю, елементами якої є цивільна правоздатність та цивільна дієздатність.

Цивільна правоздатність згідно зі ст. 9 ЦК України – це здатність мати цивільні права і обов’язки. Така здатність визначається за всіма громадянами України. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється його смертю. Тобто правоздатність – це невід’ємна властивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я.

За кожним громадянином закон визнає здатність мати безліч майнових та особистих немайнових прав. Зміст правоздатності громадянина визначено в ст. 10 ЦК України.

Для характеристики цивільної правоздатності принципове значення має закріплена чинним законодавством рівність прав громадян. Саме тому і правоздатність громадян закріплюється як рівна для всіх і однакова для кожного незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до закону громадянин не має права відмовитись від правоздатності або обмежити її. Отже, правоздатність є невідчужуваною. Проте слід зазначити, що допускається обмеження правоздатності “у випадку і в порядку, передбачених законом” (ч. 1 ст. 12 ЦК У). За чинним законодавством обмеження правоздатності можливо, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здатності мати деякі права (обіймати певні посади і т. ін.).

Згідно з законом цивільна правоздатність виникає у момент народження і припиняється смертю громадянина. Однак чи виникають з народженням людини всі елементи змісту правоздатності чи лише окремі елементи?

Від народження людина здатна володіти не всіма цивільними правами та обов’язками. Тобто сам факт народження не означає виникнення повної правоздатності, окремі елементи її виникають лише з досягненням певного віку. По-друге, вимагають тлумачення слова “в момент народження”. З точки зору права не має значення, чи була дитина життєздатною: важливо, щоб вона народилась живою та не раніше 6 місяців вагітності. Факт смерті тягне за собою безумовне припинення правоздатності, тобто припинення існування громадянина, як суб’єкта права.

Щоб правоздатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов’язки, він повинен розуміти значення своїх дій. Розуміти значення своїх дій люди можуть лише з досягненням певного віку і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює ще одну властивість громадян. Ця властивість називається дієздатністю. Це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки (ст. 11 ЦК У). Тобто, виходячи з вище сказаного, змістом дієздатності треба визнати здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати цивільні обов’язки; здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки; здатність своїми діями розпоряджатись належними особі правами; здатність нести відповідальність за протиправну поведінку. Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що дієздатність – це можливість реалізації своєї правоздатності власними діями.

На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма громадянами, дієздатність не може бути для всіх однаковою. Закон розрізняє кілька різновидів дієздатності:

1) Повна дієздатність – це здатність громадянина власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе і виконувати будь-які обов’язки.

Виникає з певним віком. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України повна дієздатність виникає після 18 років, або з моменту одруження. У випадку, коли подружжя не досягло вказаного віку.

2) Часткова дієздатність неповнолітніх – наділені у віці від 15 до 18 років. Часткова дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом.

Стаття 13 ЦК України регламентує обсяг дієздатності неповнолітніх віком від 15 до 18 років. Для цього виду дієздатності характерні такі елементи:

право вчиняти дрібні побутові угоди (задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, що має невисоку вартість, відповідає її фізичному, духовному та соціальному розвиткові).

право розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією.

самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав.

право самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатись ними. Розпорядження коштами, що внесені особами на їхнє ім'я, здійснюється підлітками за угодою батьків.

обов’язок нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам (ст. 447 ЦК У), тобто підлітки є деліктоздатними. У разі відсутності у неповнолітнього майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди, на батьків покладається додаткова відповідальність, якщо вони не доведуть, що шкода сталась не з їх вини.

права з володіння, користування і розпоряджатися майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами таких господарств.

право бути засновником і членом громадських об'єднань – молодіжних організацій.

3) Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст. 14 ЦК наділені неповнолітні, що не досягли 15 років. Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

права вчиняти дрібні побутові угоди. Такі неповнолітні є цілком неделіктоздатні. Всю відповідальність несуть батьки або органи,