бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зокрема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб’єктів. Зумовлено це насамперед тим, що земля визнається об’єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легально повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин, як і раніше до 1917 р., почали включати в себе реалізацію права власника – фізичної чи приватної юридичної особи, вимагати від іншої сторони виконання зобов’язань, викладених у нормах закону або/і договору (наприклад, надання землі у приватну власність голові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані договірні зобов’язання, самостійного здійснення на власний ризик діяльності з метою одержання прибутку тощо).
Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб’єктами аграрного підприємства прибутків од своєї діяльності. І, як наслідок, ці суб’єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчування і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економічних факторів. Тут саме економічні фактори є визначальними в тому, як суб’єкти аграрного підприємства реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні зобов’язання.
Розширення частини майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних паперів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості).
Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об’єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати:
а) нерухомість, передовсім землі;
б) товарні продукти харчування рослинного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження;
в) грошові кошти, утому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо;
г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошове вираження (вартість).
За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовідносин є визначальним у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.
6. За умов переходу до ринкової економіки, рівності різних форм власності аграрних правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресурсів, насамперед, сільськогосподарських, рибаловецьких і мисливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб’єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аграрного виробництва та об’єкта навколишнього природного середовища. Із становленням різних форм власності та форм господарювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодавства на всіх підприємствах незалежно від їх форми власності. Особливість їх полягає втому, що ці трудові відносини складаються у сфері сільськогосподарського виробництва, регулюються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві тощо). До того ж, у суб’єктів підприємництва кооперативного типу трудові відносини є похідними від членства працівників як співвласників майна цих кооперативних, по суті, приватних юридичних осіб, аграрних підприємств. Певні особливості трудових аграрних правовідносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, громадяни вступають у трудові відносини зі своїм же господарством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодавством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.
З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин.
Так, залежно від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми управлінських правовідносин. Зокрема, у приватних кооперативного типу юридичних осіб (КСГП, СВК, СпС тощо) управлінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління там – загальні збори, правління; голосування здійснюється за принципом “один член – один голос”; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю через ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб’єктів підприємництва корпоративного типу (АТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.
7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності конкретні суб’єктивні права та юридичні обов’язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Маються на увазі ті конкретні права та обов’язки, які визначаються законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприємствами, зокрема КСГП, ДСП та іншими сільськогосподарськими підприємствами (організаціями, об’єднаннями).
Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.
Зміст аграрних правовідносин становлять конкретні права та обов’язки, пов'язані з правовим регулюванням тих суспільно-аграрних відносин, що є об’єктами аграрних правовідносин. Сполучення об’єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб’єктів аграрного права в юридичної природи аграрних правовідносин. Останні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб’єктів, об’єктів та змісту.
8. Аграрні правовідносини є комплексними, що означає наявність спільних рис і правовому становищі суб’єктів цих правовідносин, їхній правоздатності, спільність рис суспільно-аграрних відносин, що складаються в процесі досягнення мети і здійснення діяльності з виробництва сировини і продукції рослинного і тваринного походження та іншої діяльності, а також спільність багатьох рис суб’єктивних прав та юридичних обов’язків цих суб’єктів. Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, однорідністю їх правового регулювання,