батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від вико-нання покладених на них в силу закону обов'язків щодо утри-мання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судо-вому порядку.

Є категорія осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини. Вони успадковують незалежно від змісту запові-ту не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).

До них належать неповнолітні або непрацездатні діти спад-кодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) й утриманці померлого.

Для набуття спадщини необхідна наявність кількох умов. Насамперед це відкриття спадщини. Часом відкриття спад-щини визначається день смерті спадкодавця або день на-брання законної сили рішенням суду про оголошення гро-мадянина померлим. Наступним юридичним фактом є ви-словлене спадкоємцем бажання прийняти спадщину. Для цього він повинен протягом шести місяців подати заяву в нотаріальну контору про бажання прийняти спадщину або вступити в фактичне володіння спадщиною. Термін шість місяців називається строком для прийняття спадщини. Після закінчення цього терміну нотаріус видає документ про успад-кування майна.

Поділ спадщини відбувається за згодою спадкоємців, а якщо виникає суперечка, то її розв'язує суд.

2. Реалізація норми права, правові відносини.

Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Це саме життя норми права. Правовідноси-ни — явище складне для реального сприймання, їх не мож-на побачити чи сприйняти Іншими органами чуттів. Реаль-но можна лише спостерігати конкретну поведінку людей, ска-жімо, продавця і покупця, які реалізують свої суб'єктивні права, передбачені цивільним законодавством. Через право-відносини особи можуть реалізовувати свої права і обов'яз-ки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають з конкретної поведінки суб'єктів правовідносин (громадян, організацій, підприємств і т. ін.).

Основні ознаки правовідносин такі:

а) вони виникають на основі норм права;

б) характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єк-тивні права та юридичні обов'язки;

в) вони є видом суспільних відносин фізичних чи юри-дичних осіб, організацій і спільнот;

г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридич-них обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпе-чується державою.

Правовідносини мають складну будову і включають в себе такі елементи:*

суб'єкти;*

об'єкти;*

зміст правовідносин;*

юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Роз-різняють такі суб'єкти правовідносин:*

фізичні та юридичні особи;*

державні та громадські організації (профспілки, партії, фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації тощо);*

різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, насе-лення відповідного регіону тощо).

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю (правоздатністю, дієздатністю й деліктоздатністю).

Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єк-тивних прав та юридичних обов'язків.

Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями набу-вати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та викону-вати юридичні обов'язки.

Деліктоздатність — це обумовлена нормами права здат-ність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.

Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки, їх поділяють на матеріальні і духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, ре-зультати їх діяльності, в тому числі й духовні.

Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів).

Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає в себе такі можливості:

а) можливість діяти відповідно до свого бажання;

б) можливість вимагати певних дій від зобов'язаної сто-рони;

в) можливість користуватися соціальним благом, що за-кріплюється суб'єктивним правом;

г) можливість звернутися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.

Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної по-ведінки) є:

а) необхідність здійснення певних дій;

б) необхідність утримання від здійснення дій, що супере-чать інтересам інших осіб;

в) необхідність вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб;

г) необхідність нести юридичну відповідальність за неви-конання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.

Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:

І) за галузями права:*

конституційно-правові;*

кримінально-правові;*

цивільно-правові;*

трудові;*

сімейні тощо;

2) за кількістю суб'єктів:*

прості (між двома суб'єктами);*

складні (між трьома суб'єктами і більше);

3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:*

односторонні (кожен суб'єкт має або лише право, або лише обов'язки, наприклад, договір займу);*

двосторонні (кожен суб'єкт має і права, і обов'язки, на-приклад, договір купівлі-продажу);

4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:*

активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);*

пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних дій);

5) за методом правового регулювання:*

договірні (обопільне волевиявлення сторін);*

управлінські (здійснення одностороннього волевияв-лення);

6) за дією у часі:*

довготривалі;*

короткотривалі;

7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права:*

регулятивні;*

охоронні.

Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з яки-ми норми права пов'язують виникнення, зміну або припинен-ня правовідносин. Вони є необхідною умовою правовідносин.

Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:

1) за юридичними наслідками — правотвірні, правозмінні, правоскасувальні;

2) за складом — прості (складаються з одного факту, яко-го досить для настання юридичних наслідків), складні (су-купність окремих фактів);

3) за тривалістю у часі — одноактні (складаються з одно-разового акту їх виявлення), тривкі або сталі акти (тривають у часі);

4) за наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) — події, дії, бездіяльність, стан.

Події — це те, що відбувається незалежно від волі учас-ників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, на-родження чи смерть людини тощо).

Дії — це активна поведінка суб'єкта з його волі. Дії бува-ють правомірні (відповідають вимогам правових норм) і не-правомірні (протиправні: злочини, проступки). Результатом правомірних дій можуть бути правомірні акти (визнання лю-дини померлою судом), юридичні акти, що вчиняються з метою виникнення юридичних наслідків (подання заяви про прийом на роботу).

Юридичним фактом можуть бути і вчинки (нахідка скарбу).

Бездіяльність — це стан