Салтевський М.В. пропонує під тактикою розуміти розділ науки криміналістики, який являє собою систему принципів і розроблених на їх основі тактичних прийомів збирання і дослідження доказів на досудовому і судовому слідстві для розслідування і попередження злочинів [салтев, с.269].

В широкому розумінні тактика—це визначення методів, шляхів, засобів, форм боротьби, що найбільше відповідають конкретним обставинам у даний момент і забезпечують стратегічний успіх [словн інш слів, с.561-562]. В переносному розумінні тактика—це прийоми, засоби досягнення якоїсь мети, лінія поведінки когось [словн інш слів, с.562]. Аналогічне визначення подане в Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. М., 1996. [кон, так і істина] та Великий тлумачний словник сучасної української мови [с.1428].

Існують різноманітні види тактик: дипломатична, військова, спортивна, криміналістична та ін.

Жамиева Р.М. вважає, що тактика професійного захисту може бути виділена як вид криміналістичної тактики. В основі класифікації повинен лежати вид діяльності. При чому вид не тільки правоохоронної діяльності, а будь-якої діяльності по участі в доказуванні з урахуванням відношення суб’єкта до тієї чи іншої групи учасників. За основу групування суб’єктів можна взяти поділ учасників процесу на сторони і відповідно висувається тактика захисту і обвинувачення [жамиева, с.12].

Тактика як вид діяльності існує тільки там, де має місце суперництво, протиборство, де зустрічаються інтереси груп, які протилежні одна одній (ціль сторони обвинувачення—доказати винуватість підсудного, ціль сторони захисту прямо протилежна) [так і істина, конин].

Прийняття тактичного рішення захисником в судовому засіданні, де йому протистоїть державний обвинувач і потерпілий—завжди відбувається в типово конфліктній ситуації, де сторони не тільки прагнуть протилежних цілей, але й при складанні своїх планів стараються враховувати дії протилежної сторони, взаємно створюючи труднощі і перешкоди, щоб забезпечити найбільш вигідну позицію для себе, і розхитати позицію протилежної сторони [конин, автор. С.16].

Разом з тим не викликає сумнівів висновок про те, що тактика обвинувачення і тактика захисту в судовому розгляді взаємопов’язані і не існують одна без одної, оскільки застосування тактичного прийому одною стороною тягне за собою застосування тактичного прийому іншою стороною [так і істина, конин].

Наша робота присвячена одній із частин криміналістичної тактики—тактиці діяльності захисника.

Г.Д. Побегайло виділяє як один із етапів діяльності захисника розробку тактики захисту. Саме від професійних навиків захисника залежить вміння вибирати тактику захисту, яка найбільш об’ємно відображає специфіку справи, інтереси підзахисного, знання практики, що склалася [Поб, с.75].

Також необхідно підкреслити, що розробка тактики захисту по конкретній справі полегшує успішне її проведення [Гинзбург, с.78].

На думку Т.В. Варфоломеевої, в процесі підготовки до захисту і при його здійсненні захисник використовує тактичні прийоми, розроблені криміналістикою. Деякі з них трансформуються до особливостей цього виду професійної діяльності, інші застосовуються в незмінному вигляді, змінюється тільки їх направленість—тільки на виявлення обставин, які виключають чи пом’якшують відповідальність обвинуваченого. І накінець, особливе місце в системі тактики захисту належить прийомам сугубо специфічним, які використовуються виключно захисником [вов, крим-ка, с.46].

Г.М. Шафир зазначає, що існують такі норми діяльності захисника, які не можуть бути передбачені законом, а вироблені практикою адвокатської роботи, --це прийоми діяльності захисника [Шафир, с.72].

А.Д Бойков стверджує, що “про тактичні прийоми захисту можна говорити тільки в контексті використання тих засобів і способів, які закон надав в розпорядження захисника [Бой, роль зах-ка, с.51].

Т.В. Варфоломеева вважає, що тактику захисту можна визначити наступним чином. Це створені на основі досягнень науки і досвіду адвокатської діяльності рекомендації по розробці оптимального варіанту правової позиції захисту і його реалізації в конкретних умовах і по найбільш ефективних способах здійснення адвокатом дій по захисту прав і законних інтересів громадян [вов, крим-ка, с.48].

Баєв М. О. та Баєв О.Я. прийшли до висновку, що тактика професійного захисту по кримінальним справам—це підсистема криміналістичної тактики, яка складається з системи розроблених на основі наукових положень криміналістичної тактики відповідних засобів ( прийомів, комбінацій, операцій, рекомендацій), допустимого і раціонального представлення, дослідження і використання адвокатом доказової інформації, яка виправдовує підзахисного чи пом’якшує його відповідальність, які забезпечують права та інтереси останнього в умовах потенційної чи реальної, безпосередньої чи опосередкованої тієї протидії зі сторони осіб чи організацій, які протистоять захиснику при реалізації ним своєї кримінально-процесуальної функції [ігнатов, с.16].

Інші автори під тактикою професійного захисту розуміють необхідний елемент діяльності адвоката-захисника, як професійного представника сторони захисту, який наділений своїм змістом, обумовленим суб’єктом діяльності і його завданнями. На думку цього автора тактику захисту необхідно включити в систему криміналістичної тактики [жами, с.6].

Жамиева Р.М. в своїй дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук визначає тактику захисту в двох аспектах. В першому аспекті тактика професійного захисту—це розділ криміналістичної тактики, який досліджує закономірності діяльності адвоката по захисту обвинуваченого, підозрюваного, надання йому юридичної допомоги з метою оптимізації захисної діяльності в рамках досягнення завдань кримінального процесу. В даному визначені відображені предмет тактики професійного захисту, як розділу криміналістичної тактики і цілі даного розділу. В прикладному значенні тактику професійного захисту можна визначити як сукупність правил і прийомів, які застосовуються адвокатом-захисником у відповідності з кримінально-процесуальним законом і ситуацією, що склалася, які направлені на ефективний захист прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого і надання дієвої юридичної допомоги [жам, с.17].

В.В.Титаренко визначає тактику захисту як правильність, своєчасність вибору і кваліфікованого здійснення законних засобів і способів захисту, які в конкретних умовах провадження по справі найбільш ефективно