Підсумовуючи даний підрозділ, доцільно вказати, що, звичайно, висунення версій захисту, складання його планів та схем є необхідним елементом роботи захисника по кримінальній справі, але, як слушно зауважив Я.П.Зейкан, не схеми диктують способи захисту, а реальна справа ставить перед адвокатом завдання, які він вирішує разом з клієнтом [зейк, с.207]. Тому, вищеподані положення не мають і не можуть мати обов’язкового характеру, а являються своєрідними рекомендаціями, про використання кожної з яких можна говорити тільки за умови аналізу судової, слідчої та ситуації захисту, що склалися. Проте, незважаючи на це, на нашу думку, вони мають не тільки теоретичне значення, а заслуговують на належне апробування практикою, на що ми і сподіваємося.

3.2. Тактичні прийоми та методика допиту підсудного, свідків і потерпілих та проведення інших судових дій в судовому засіданні

Допит у суді є процесуальним засобом, за допомогою якого встановлюються фактичні дані, що мають доказове значення. Він є одним із способів отримання доказів. Як свідчить практика, допит проводиться по кожній кримінальній справі.

До предмета допиту на судовому слідстві належать всі обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь і ха-рактер відповідальності обвинуваченого, а також інші об-ставини, що характеризують особу обвинуваченого, харак-тер і розмір шкоди, спричиненої злочином, обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Що ж до питання різниці між предметами судового і досудового допиту, то, зазвичай, вони збігаються. Проте, можуть бути випадки коли предмет досудового допиту є ширшим, ніж предмет судового допиту (наприклад, коли слідство висуває декілька версій і при цьому встановлюються обставини, які не мають значення для справи), або ж навпаки (коли суд за власною ініціативою перевіряє нову версію, яка не збігається з версіями, які перевірялись на досудовому розслідуванні.

Різниця між досудовим та судовим допитом також полягає в тому, що останній здійснюється під час відкритого і гласного судового розгляду, на якому може бути присутня широка аудиторія. При цьому, допитуваний усвідомлює, що всі його показання, їх зміна та уточнення одразу ж фіксуються в протоколі судового засідання, а при допиті, який здійснюється на досудовому розслідуванні слідчий спочатку вислуховує допитувану особу, а потім вже фіксує зміст даних показань.

В ході судового слідства захисник беручи участь в допиті свідка, потерпілого, експерта, будучи обізнаним про показання, дані цими учасниками процесу в ході попереднього слідства, шляхом поставлення ретельно продуманих і погоджених з підзахисним питань, намагається виявити невпевеність в показаннях допитуваної особи, протиріччя з раніше даними показаннями, а також встановити факти, що спростовують обвинувачення чи пом’якшують відповідальність підзахисного. Під час дослідження матеріалів кримінальної справи тактика захисника направлена на з’ясування нових обставин, що свідчать на користь підзахисного і не були досліджені на попередньому слідстві. Це можуть бути як додаткові показання раніше допитаних учасників процесу, так і подання доказів, про існування яких стало відомо після закінчення попереднього слідства і направлення кримінальної справи в суд. При цьому, захисник повинен намагатися вгадати реакцію суду та державного обвинувача і попередньо виробити можливі варіанти свого реагування.

Беручи участь в допиті учасників кримінального процесу, захисник повинен враховувати інтелектуальний рівень допитуваного, його обізнаність, емоційний стан, характер взаємовідносин допитуваного з підсудним.

Конин В. В. при допиті рекомендує використовувати такі прийоми: нагадування, деталізація, активізація ассоціативних зв’язків [автореф]. В залежності від психофізіологічних характеристик допитуваного, вибирається темп, в якому найкраще задавати запитання. В разі необхідності захисник повинен застосувати прийоми, які допоможуть допитуваному подолати невпевненість, скромність, замкнутість, установку на конфлікт. Отже, можна зробити висновок, що допит в судовому засіданні має свої особливості, які заслуговують на те, щоб бути розглянуті нами нижче.

На нашу думку, зараз доцільно перейти до детальнішого розгляду тактичних та методичних аспектів допиту в судовому засіданні підсудного.

З огляду на ч.1 ст.63 Конституції України, варто зазначити, що “особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе,..” [КУ]. Дане положення зберігає чинність і щодо особи, яка є підсудною. В посібнику “Адвокатская деятельность” зазначається, що давати чи не давати пояснення в суді вирішує підсудний. Про-те він повинен усвідомлювати, що відмова давати пояснення, як і зміна показань, даних під час попереднього слідства, потягне за собою оголошення показань, які він давав на попередньому слідстві [адв-я дея-ть, с.375].

При винесенні вироку суд може посилатися на ці пояснення. На думку Ярослава Зейкана, який є практикуючим адвокатом, відмова давати показання в суді певною мірою обмежує захисні ресурси. Тому в більшості випадків адвокати не рекомендують цього роби-ти. Проте іноді сам адвокат хоче, щоб підсудний замовк і не по-гіршував своє становище. Тому давати пояснення в суді або ні — залежить від конкретної ситуації [зейк, с.238]. При цьому, в вищезазначених ситуаціях часто трапляється, що без показань підсудного важко, або й неможливо винести обвинувальний вирок, і навіть всі інші докази в сукупності не спроможні розвіяти сумніви, що виникли у суду, а як відомо,—всі сумніви тлумачаться на користь підсудного, тому і мету, яку поставив перед собою захист буде досягнуто.

Важливо також пам’ятати, що показання підсудного не завжди збігаються з показаннями обвинуваченого. Інколи, підсудний говорить в суді про нові факти, які пригадав вже після допиту слідчого. При цьому спроби