Проте, ми не можемо не погодитись з думкою прктикуючого адвоката Є.Львової, яка вважає, що адвокати можуть і повинні проводити роботу з пошуку і підготовки свідків захисту [Львова, с.101]. Захисник наділений правом на опитування свідків і сам по собі факт опитування, тобто дії, дозволеної законом, не може вважатися тиском на слідство.

Уже багато століть європейські правові системи допус-кали й допускають, що адвокат вправі свідків захисту готу-вати до допиту. В таке поняття вкладається щось подібне (існує в США) до списку питань для підготовки свідків до допиту в суді присяжних, розроблений Американською Асоціацією юристів. Зокрема, в цьому списку є методичні поради, як себе підготувати до судового засідання: в суд необхідно вдягнутися акуратно і консервативно; даючи присягу, слід пам'ятати, що слід стояти прямо, не опирати-ся на стійку, не тримати в роті жуйку, цукерку чи сірник; говорити слід голосно, щоб не було необхідності перепиту-вати; показання треба давати впевнено; не рекомендується вивчати показання напам'ять; відповідаючи на питання, звертайтеся до присяжних; намагайтеся якомога більше дивитися в їх бік і говорити з ними відверто і щиро; відпо-відайте лише на задане питання; тримайтеся фактів, а не чуток; якщо ви не зрозуміли запитання, скажіть про це від-верто і попросіть повторити питання; не втрачайте само-владання, коли вас допитує прокурор; будьте ввічливі до представників всіх сторін і до судді; якщо прокурор запи-тав вас, чи не говорили ви з ким-небудь про цю справу,-просто скажіть «так», і з ким говорили; не дозволяйте про-куророві «накручувати» темп допиту - думайте над відпо-відями; якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не нервуйтеся, а просто скажіть: «Я не знаю»; тримайтеся впев-нено, а не пригнічено [Глов, с.176].

Отже, якщо адвокат буде тактовним, обережним, не вимагатиме від свідка показань про те, свідком чого він не був, то підстав для звинувачень адвоката у впливі на останнього не буде.

На увагу заслуговують також питання, які задає свідку захисник під час його допиту на судовому слідстві. З тактичних позицій питання захисту можна визначити за метою, яку очікує за-хисник досягти, задаючи їх свідкові:

1) Контрольні запитання дозволяють переконатися в об'єктивності існування умов, за яких свідок сприймав чи був очевидцем обставин, які мають значення для справи.

2) Уточнюючі і доповнюючі запитання сприяють поглиб-леному виясненню показань свідка, є також засобом конт-ролю за правильним відтворенням свідком сприйнятих об-ставин, а також щодо правильності ним сприйняття певних подій.

3) Призначенням спрямовуючих запитань є спрямовува-ти мислення свідка на конкретні обставини, об'єкти чи осіб, які безпосередньо пов'язані із суттю кримінальної справи.

4) Нагадувальні запитання - нагадують про забуті об-ставини [Глов, с.180].

Перед допитом свідкові доцільно задати кілька нейтральних запитань, які б допомогли зняти з нього нервове і психологічне напруження (щодо способу його життя, роду занять, інтересів).

Захиснику важливо пам’ятати, що проявляти до свідка зневажливе ставлення чи вживати образливі вислови недопустимо. Також не рекомендується звинувачувати свідка у неправдивих показаннях навіть за умови, що ці показання викликають значні сумніви.

Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

Законом України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» КПК доповнено рядом правових норм, які регла-ментують право на забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві і, зокрема, щодо свід-ків. В ч.6 ст 303 КПК України вказано, що для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них []. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

Загалом, тактичні прийоми допиту свідків можна поділити на такі групи:

прийоми актуалізації того, що свідок бачив;

прийоми, що сприяють відтворенню (словесному) відомої свідку події;

прийоми, направлені на виявлення брехні і встановлення мотивів замовчування в показаннях свідка;

прийоми, направлені на встановлення помилок в показаннях і їх усунення [коновалова, с.73].

Дещо іншу класифікацію пропонує І.Гловацький, стверджуючи при цьому, що арсенал тактичних та тактико-психологічних прийомів, які можуть бути використані захистом при допиті свідка є досить великий:

Засіб максимальної деталізації показань.

Він засто-совується у випадках, коли є підстави припускати, що свідок:

- непевно сприйняв обставини, що виясняються, й про-галини заповнює моїми вигадками, фантазією, навіюванням чи засвоєними чутками про певні обставини;

- неправильно зрозумів окремі обставини чи деталі;

- добросовісно помиляється внаслідок неадекватного сприйняття обставин;

- забув окремі деталі сприйнятого;

- завідомо дає неправдиві показання.

Засіб стимулювання відновлення у свідка спогадів про окремі деталі його показань. Часто доводиться свідкові давати показання в суді після спливу значного проміжку часу, приміром, один рік і більше. Рідко хто може пригада-ти у суді без труднощів усі характерні особливості обста-вин, свідком яких була особа. Рекомендується у таких си-туаціях порадити