На думку І.Д. Перлова, “судові дебати—це частина судового розгляду, в якій сторони, що приймають участь в справі, в своїх усних виступах підводять підсумок судового слідства. Вони аналізують і оцінюють докази, дають суспільно-політичну та юридичну оцінку діяння, яке інкриміноване підсудному, пропонують суду свої міркування по суті пред’явленого позову та інших питань, які підлягають вирішенню судом” [перлов, с.7].

Лобойко Л.М. під судовими дебатами розуміє самостійну частину стадії судового розгляду кримінальної справи, в якій її учасники дають оцінку вчиненим підсудним діям, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винності чи невинності підсудного, щодо кваліфікації дій, міри покарання та щодо інших питань, що їх повинен вирішити суд при постановленні вироку [лобойко, с.104].

Зейкан Я.П. стверджує, що в дебатах підсумовується вся про-ведена раніше напружена й копітка праця. Власне, вся попередня робота у судовому процесі є підготовкою до дебатів. І якщо вона була проведена професійно, добросовісно, це є надійним підґрун-тям для побудови захисної промови [с.261].

Відповідно до п.17 Постанови №10 Пленуму ВСУ від 7.07.1995 р. “Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист”, судам слід мати на увазі, що виходячи з вимог ч.4 ст.318 КПК обмеження тривалості судових дебатів при викладенні підсудним або його захисником доводів по пред’явленому обвинуваченню не допускається [пр у 95 №9-10, с.44].

Проте, ототожнювати судові дебати виключно з судовими промовами неправильно. На думку Загурського О.Б., основними складовими судових дебатів, є судова промова та репліка [книга, с.10-11].

В судових дебатах простежується закономірність, відповідно до якої спочатку виголошують промову проти підсудного, а вже потім—на його користь. Це дає можливість захиснику ще до виголошення своєї промови почути промови обвинувача та потерпілого, і врахувати факти, які там висвітлювалися. Захисник, який вміє добре слухати може використати неточності та упущення в промові обвинувача на користь підсудного.

Отже, підсумки судового слідства підводяться в судових дебатах. В цій стадії судового розгляду кримінальної справи захисник, основуючись на досліджених з його участю матеріалів справи, має необмежену можливість викласти суду всі свої докази на користь підсудного, доказувати їх істинність, співставляти і висловлювати думку про оцінку зібраних доказів, переконувати суд в обгрунтованості своєї точки зору [варф, русанов, с.33].

Але, не можливо не погодитись із думкою А.О. Данилевича про те, що “обвинувач і захисник, виконуючи свої професійні функції, виступаючи в судових дебатах, не мають права вдаватися до використання незаконних засобів і методів для відстоювання своєї позиції, наполягати на твердженнях, які не підтвердженні матеріалами справи, вчиняти дії, спрямовані на умисне затягування судового розгляду, свідомо вводити суд і осіб, присутніх в залі судового засідання в оману” [данил, с.15].

Суттєвою вимогою, яка пред’являється до судових дебатів є їхня етичність. На думку Загурського О.Б. відносно судових дебатів. Етичні вимоги виражаються в добросовісному виконанні учасниками судових дебатів своїх професійних обов’язків, високому почутті відповідальності за доручену справу, суворій принциповості при здійсненні своїх функцій, намаганні виключити можливість прийняття помилкового судового рішення [заг, ет осн сд, с.189].

Судові дебати суттєво відрізняються від судового слідства. Вони носять гостро полемічний характер, що вимагає від захисника стриманості, такту та відповідно застосування особливих методів та тактичних прийомів досягнення своєї цілі. Ми погоджуємося з твердженням Гольдінера В.Д. про те, що “чим значніші розбіжності, тим гостріше ведеться спір, тим більше стриманості і такту повинно проявлятися його учасниками, тим суворіше вони повинні відноситися до своїх слів і тверджень, своїх роздумів” [с.166].

Завдання судових дебатів, на думку І.Д.Перлова, полягають в тому, щоб “ вичерпно, точно і правильно з’ясувати фактичну сторону справи, перевірити і встановити, які факти мали місце в дійсності [перлов, с.16].

Отже, дослідження судових дебатів, які є однією з найважливіших частин судового розгляду, а саме-- участь у цих дебатах при розгляді кримінальної справи адвоката-захисника є метою даного розділу нашої роботи. Тому, в наступних двох підрозілах ми намагатимемося розглянути ті найважливіші і найпроблемніші аспекти тактики та методики поведінки адвоката в цій частині судового розгляду.

3.1. Зміст, структура та основні тактичні прийоми підготовки і виголошення захисної промови

Судова промова—це публічний виступ уповноваженого учасника процесу, звернений до суду і всіх присутніх при розгляді кримінальної справи, проголошений в судовому засіданні, який представляє собою роз’яснення значення і характеру суттєвих обставин справи і його заперечення іншим суб’єктам з метою з’ясування істини і постановлення справедливого вироку [загурс, книга, с.13].

Конкретна мета судової промови—переконати суд і судову аудиторію, домогтися їх згоди з висновками, які пропонує учасник судового розгляду, і тим самим сприяти правильному формуванню внутрішнього суддівського переконання і правосвідомості громадян [загурс, книга, с.14].

Саме тут наглядно виявляються ділові якості адвоката. Необхідна добра підготовка, вміння аналізувати і грамотно висловлювати узагальнений доказовий матеріал, робити логічно правильні висновки [вар, русан, с.33].

Нерідко доводиться чути захоплені відзиви громадян про виступи адвокатів. Проте, не зі всіма можна погодитись. Інколи привертає увагу особливо витончений підбір фраз з застосуванням рідко вживаних слів, “пишні фрази”, бурхливе вираження думки, яке супроводжується жестикуляцією, а сутність промови залишається без уваги. Необхідна спокійна, діловита, глибоко аргументована, переконлива побулова промови [вар, русан, с.33].

Судова захисна промова по кримінальній справі при розгляді судом першої інстанції має своїм предметом:

- аналіз фактичних обставин справи;

- аналіз і оцінку доказів;

- юридичну кваліфікацію встановлених фактичних об-ставин;

- кваліфікацію злочину;

- характеристику особи підсудного, а в