- аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

- аналіз інших питань, пов'язаних із застосуванням кри-мінального покарання або звільнення від нього;

питання, пов'язані з вирішенням цивільного позову [гловац, с.242].

Мета проголошення захисної промови - це участь адво-ката у формуванні внутрішнього переконання суддів по конкретній справі на основі об'єктивної оцінки доказів [гловац, с.243].

Підготовку захисника до промови в судових дебатах можна поділитинаскладається із:*

збирання матеріалів;*

аналізу матеріалів справи;*

систематизації матеріалів;*

письмової підготовки до промови [адв-ра шкарупу, с.239].

Підготовку захисника до промови в судових дебатах умовно можна поділити на етапи: збирання матеріалів, ви-вчення й аналіз матеріалів, систематизація зібраних матері-алів й письмова підготовка до промови [гловац, с.243].

Збирання захисником матеріалів кримінальної справи починається з моменту укладення адвокатом угоди про надання правової допомоги чи з моменту допуску захисника до участі у кримінальній справі за призначенням. Протягом усього переіоду своєї роботи захисник складає і доповнює своє досьє новими записами. І.Гловацький рекомендує кожний запис, призначений для використання у промові, завчасно виділяти умовною позначкою. Це піз-ніше полегшить збирання, «сортування» матеріалу. Дослі-джуючи докази у судовому засіданні, захисник одночасно закреслює умовні позначки, якщо той чи інший доказ не витримає перевірки, а отже, не може бути використаний у судовій промові [глов, с.243-244].

Аналіз матеріалів справи також є необхідним етапом підготовки захисної промови. Ще задовго до судових дебатів у захисника виникають певні думки щодо майбутьої промови. Аналіз матеріалів справи захисником особливо інтенсивно відбувається під час судового слідства, адже саме тоді кожен доказ може змінювати свій характер та спрямованість, набувати іншого відтінку.

Щодо систематизації матеріалу, то серед великої кількості інформації, перш за все, необхідно звернути увагу на ті позначки, які були зроблені під час створення адвокатського досьє. Потрібно визначити чи весь той матеріал, який був виділений пройшов перевірку на судовому слідстві і чи придатний він для створення захисної промови. Після цього усі факти необхідно згрупувати відповідно до логічного принципу взаємозв’язку фактів і подій. Тобто факти, які підтверджують одну і ту ж обставину необхідно звести разом.

Що ж до питання письмової підготовки промови, то воно в літературі є дискусійним. Актуальним є питання: “Чи писати повністю за-хисну промову або покладатися на здатність імпровізації; якщо писати, то чи потім читати з написаного чи завчити напам'ять; повністю писати чи лише окремі розділи промови, або лише тези” [глов, с.245].

Зокрема, А.Ф. Коні радив: «Не пишіть промов заздалегідь, не витрачайте часу, не покладайтесь на допомогу цих створених у кабінетній тиші рядків, а вивчайте уважно матеріал, запам'ято-вуйте його — і потім слідуйте пораді Фауста: «Кажи з переконан-ням, слова і вплив на слухачів прийдуть самі собою!» [зейк, с.262].

Вдавалися до імпровізації відомий адвокат Владимирський, Герман де-Бетьє—автор книги “Искусство говорить в суде”, Ш.Ажак—автор видання “Искусство говорить публично”, відомий судовий оратор Н.П. Карабчевський. Проте вони ніколи не виключали необхідності найретельнішої підготовки до проголошення промови [пр у 99 №9, с.84].

З цього ж приводу відомий російський юрист П. Сергеїч (П.С. Пороховщиков) писав у своїй книзі :”Знаєте, читачу, що не списавши кілька сажин чи аршин паперу, ви не скажите сильної промови по складній справі. Якщо тільки ви не геній, прийміть це за аксіому і готуйтесь до промови з пером в руці” [сергеїч, с.289]. Такої ж точки зору притримувався і В.Гюго, який говорив, що істинним оратором може бути лише той, хто пише свої промови [пр у 99 №9, с.85].

Звичайно, писати промову чи ні залежить індивідуально від конкретної справи та адвоката, який за неї взявся. Проте, на нашу думку, адвокатам-початківцям варто писати судові промови у завершеному вигляді або хоча б складати їх розгорнутий план. До того ж, написана повністю промова ще нікому не зашкодила, що не можна сказати про імпровізацію.

Адвокат, маючи підготовлену промову, може просити суд про приєднання її тексту до справи. Це дає змогу суду при складанні вироку в будь-який час повернутися до неї з метою щераз оцінити ті чи інші обставини, на яких наголошував захис-ник. Заслуговує на увагу і пропозиція внести до Кримінально-процесуального кодексу норму про право на приєднання до матері-лів справи захисної промови адвоката. Хоча й тепер адвокат не позбавлений права заявити таке клопотання [зейк, с.262].

І. Гловацький надає певні рекомендації захисникам-початківцям. Рекомендується початківцям-захисникам підготовлену письмову промову декілька разів прочитати вголос, це до-поможе зорієнтуватися у слабких місцях промови, які мо-жуть звучати непереконливо або сентиментально і т. ін.

Особливий результат дає читання промови й запис її на диктофон. Прослуховування запису з диктофона підкаже, що саме слід врахувати у частині дикції, темпу, сили голосу тощо.

Коли написаний текст промови добре засвоєний, можна скласти поширені тези виступу. Це дасть можливість про-голошувати промову творчо, використовувати елементи імпровізації, виробляти якості судового оратора [глов, с.246]. Даний прийом допомагає навчитися вільно формулювати свої думки, не розгубившись у непередбаченій ситуації, а також вчить говорити публічно.

Письмово написана промова, як і тези, мають містити головні положення, а саме :

- усі найважливіші докази;

- хід думок щодо кожній ідеї промови;

- необхідні фактичні та юридичні висновки;

- у разі необхідності, суспільно-політичні висновки [глов, с.247].

зараз доцільно конкретніше розглянути зміст промови захисника. Зміст захисної промови залежить від конкретних завдань за-хисту й зумовлюється як характером злочину, так і зібраними у справі доказами [зейк, с.264].

Т.В. Варфоломеєва вважає, що "досягнення задач захисної промови у значній мірі залежить від її