В.В. Молдован вважає, що "зміст захисної промови визначається темою виступу, матеріалами кримінальної справи, позицією, яку зайняв захисник у конкретній справі. Як правило, зміст складається із двох основних елементів - фактів і оціночних міркувань" [ молдован 1999, с. 92].

Захисна промо-ва, здебільшого, складається з таких структурних елементів: вступ, аналіз фактичних і юридичних обставин справи, ана-ліз доказів, характеристика особи підзахисного, закінчення [глов, с.247].

На думку Е.Ю. Львової, кожна захисна промова повинна містити такі окладові частини:

1) позиція по справі;

2) вступ;

3) аналіз і оцінка доказів;

4) дані, що характеризують особу підсудного;

5) аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину, або причин, які потягли помилкове порушення кримінальної справи;

6) питання, пов'язані із застосуванням покарання або звільнен-ня від нього;

7) питання, пов'язані з розв'язанням цивільного позову;

8) заключна частина промови [Львова, с.112].

Загурський О.Б. вважає, що захисна промова повинна містити в собі такі елементи:

1) вступ;

2) виклад фактичних обставин справи;

3)аналіз доказів шляхом суміжної, принципової критики обвинувачення, всебічно показуючи роль свого підзахисного в справі;

4) міркування про кваліфікацію діяння або про відсутність складу злочину чи про недоведеність пред'явленого обвинувачення, обґрунтовуючи свою позицію узагальненими, теоретичними положеннями з правової літератури і судової практики Верховного Суду України;

5) характеристику особи підзахисного, дослідження психологічних моментів, що мають значення для справи;

6) аналіз причин і умов, які спричинили вчинення злочину;

7) міркування щодо міри покарання і цивільного

8) закінчення [заг, книга, с.74-75].

Отже, структурні елементи захисної промови можна поділити на обов’язкові (ті, які повинні бути присутні у кожній захисній промові по кримінальній справі) та альтернативні. До перших І.Гловацький відносить: аналіз й оцінка доказів, кваліфікація злочину, характеристика особи підсудного, висновки захисника. На його думку, не можна уявити захисної промови без цих складових [глов, с.248].

1) Вступна частина захисної промови покликана підготувати суд та інших учасників судового процесу, а також присутніх у залі судових засідань до сприйняття промови. Як писав польський адвокат А. Нєміровський, у вступі захисник «представляється своїм слухачам й намагається отримати їх симпатію, повагу, доброзичливість, намагаєть-ся пробудити в них зацікавленість, готує слухачів до ґрун-товного викладу теми» [глов, с.248-249]. У вступі в кожному конкретному випадку ма-ють бути не стандартні, стереотипні речення, а особливі. [глов, с.249]. Подібної точки зору дотримується і Я.П. Зейкан говорячи, що при виголошенні вступу існує універсальне правило: що менше шаблону у вступі, то краще сприймається судова промова [зейк, с.268]. Темою вступу захисної промови, як і обвинувальної, можуть бути різні структурні елементи судової промови: суспільно-моральна оцінка справи, причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, характеристика особи підсудного [загурс, книга., с.75]. інші автори вважають, що у вступній частині промови також може мати місце вик-ладення програми промови, відсилки до окремих положень висту-пу прокурора, посилання на специфічні особливості кримінальної справи [зейк, с.268]. Але у будь-якому разі вступ має бути лаконіч-ний, простий і логічно пов'язаний з іншими частинами промови [зейк, с.271]. У зви-чайних кримінальних справах вступ до промови захисника має бути стислим, має зразу привертати увагу [глов, с.253].

Член Московської міської колегії адвокатів І.Б. Любімова так розпочала свою захисну промову на захист Л.І. Негіної: ”Шановні товариші судді! Лариса Негіна винувата, але в якій мірі і яке покарання може бути їй призначене—це питання, які вирішуєте тільки ви. І весь розум і суддівську совість, досвід і знання застосуйте ви для того, щоб знайти правильні відповіді на них” [Слово адвокату, с.110].

2) Виклад фактичних обставин справи — полягає у перерахуванні тих фактів, якими супроводжується подія злочину: обставин, які сприяли його здійсненню, місця, часу і способу дії, його наслідків, викладу фактичних обставин справи, які містяться в обвинувальному висновку [загур, кн, с.75-76]. Викладення фактичних обставин справи - це не повто-рення звинувачення, а лише тих обставин, які, на думку за-хисту, доведено в судовому засіданні [глов, с.255]. На думку І.Гловацького, виклад фактичних обставин справи перед-бачає висвітлення юридичної та фактичної версії справи [глов, с.254]. такої ж думки дотримуються і інші автори [зейк, с.271]. під юридичною версією розуміють ті елементи складу злочину, які захисник вважає за необхідне оспорювати в суді, подаючи прицьому свою версію кваліфікації дій його підзахисного. При цьому, готуючи юридичну версію, захисник відповідним чином групує наявні у справі докази на користь обвинуваченого й обраної юридичної версії і, навпаки, робить усе можливе, щоб звести до мінімуму і послабити все те, що свідчить не на користь клієнта [зейк, с.272]. Фактична версія спра-ви покликана пояснити суду, що сталося і чому саме так сталося. Синтез юридичної і фактичної версій дає змогу ефективно довести до суду позицію захисту у справі. Надійна фактична версія має бути логічною, простою і реальною та відповідати версії юридичній [львова, с.113].

Як слушно зауважував П.Сергеїч, перш ніж шукати вдалого співвіднощення фактів необхідно шукати самі факти [сергеїч, с.77]. Далі П. Сергеїч наголошував на тому, що повинен зробити захис-ник, досліджуючи і викладаючи фактичну версію:

«Будьте помірно цікаві і розумно недовірливі.

1. Спитайте в себе, що було? Хто, що, коли, з якою