2. Відокремте встановлені факти від сумнівних та від невідо-мого.

3. Не задовольняйтесь готовими поясненнями фактів.

4. Шукайте внутрішній зв'язок подій. Не поспішайте визна-вати факти такими, що не мають значення.

5. Знайдіть для кожного факту те висвітлення й пояснення, яке найвигідніше для вас і для вашого супротивника.

6. Відділіть більш значні факти справи, розташуйте їх по-слідовно в часі і, зупинившись на кожному, подивіться на-вкруги, подивіться назад, подивіться вперед. Поставте себе в становище підсудного.

7. Змінюйте згадані умови місця і часу. Це може відкрити те, що зацікавлені люди зуміли приховати від слідчого.

8. Шукайте суперечності у фактах, не узгоджуваних з Вашим розумінням справи.

9.Візьміть до уваги те, чого не було. Те, чого не було, також може бути доказом, і доказом невідпорним!» [сергеїч, с.78-85].

Можна погодитись, що не у всіх кримінальних справах є необхідність спеціально зупинятись у своїй промові на ви-кладенні встановлених фактичних обставин. І навпаки, у справах, де складне обвинувачення, яке допускає різні тлумачення прокурором і захисником: коли є необхідність на-водити обставини, що усувають протиправність діяння (не-обхідна оборона, крайня необхідність) тощо, в таких випад-ках доцільно присвятити спеціальну частину промови - ви-світлення фактичних обставин [глов, с.255-256].

3) Аналіз і оцінка доказів—найбільш важлива частина всієї захисної промови. На думку і. Гловацького це--фундамент, на якому має триматись вся будова захисної промови [глов, с.256]. Саме тут ретельно розбираються і оцінюються всі докази та їх джерела, і на цій основі робляться висновки, які впливають на переконання суддів шляхом аналізу фактів, глибокого їх осмислення з позиції захисту [загур, с.76]. Деякі автори пропонують аналіз доказів проводити наступним чином: якщо виправдувальні докази сильні, а обвинувальні слабі, то аналіз доказів краще починати з групи виправдувальних [ Гинзбург, с. 133 ].

На думку Загурського О.Б., доцільно, щоб найбільш важливі і переконливі докази та їх джерела піддавалися розгляду на початку цієї частини захисної промови. У зв'язку з цим, виправдувальні докази повинні аналізуватися з точки зору їх достовірності, а обвинувальні - з точки зору їх недостатності [загур, с.76]. Аналіз і оцінка кожного виду доказів мають певні особливості. Здебільшого захисники спершу аналізують кожний окремо взя-тий доказ з позиції захисту із урахуванням особливостей справи, і тільки потім усі зібрані у справі докази розглядаються сукупно, встановлюється їх взаємний зв'язок або його відсутність [зейк, с.277].

Адвокатська практика рекомендує аналіз доказів дава-ти судові в такій послідовності:

Найперше захисник аналізує й оцінює докази, подані обвинуваченням, які підтверджують наявність події зло-чину

Аналіз доказів, які свідчать про наявність чи відсут-ність у діях підсудного складу злочину.

Подання і аналіз доказів, які встановлюють обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.

Аналіз характеру вини (крайня необхідність, наяв-ність необережності, необхідна оборона...)

Аналіз мотивів, якими керувався підсудний.

Аналіз ступеня і характеру відповідальності.

Аналіз причинного зв'язку між діянням, у якому об-винувачуються підсудні, і наслідками.

Аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочи-ну.

Питання, які відносяться до характеру і розміру шкоди [молдован. С.344-345].

П. Сергеїч сформував низку правил, яких варто дотримуватися при виголошенні цієї чатини промови: «Не доводьте очевидного.

Якщо ви знайшли сильний доказ або сильне заперечен-ня, не починайте з них і не висловлюйте їх без підготовки.

Відкрийте всі посередні й ненадійні доводи.

Не пропустіть нагоди викласти сильний аргумент у ви-гляді дилеми: очевидний висновок, зроблений самими суд-дями, переконливіший, ніж готовий висновок, почутий від адвоката.

Не бійтесь погодитись з опонентом, якщо є можливість його твердження повернути проти нього або принаймні до-вести безперспективність аргументу для справи, марність такого твердження.

Якщо аргументи сильні, краще наводити їх порізно, ґрунтовно розвиваючи кожен із них.

Старайтесь підкріплювати один доказ іншим.

Не намагайтесь пояснити того, чого самі не зовсім розу-мієте. Така спроба - подарунок для процесуального про-тивника.

Не намагайтесь довести більшого, якщо можна обмежи-тись меншим.

Принцип розумної достатності важливий для адвоката, і він повинен постійно контролювати себе, щоб не перейти розумної межі.

Не допускайте суперечностей у висновках та аргу-ментах»[с.88-94].

Якщо підсудний визнає себе винним частково, запере-чуючи обвинувачення в одній його частині і визнаючи в іншій, С.Д. Абрамович, В.В. Молдован та М.Ю. Чикарькова пропонують аналіз доказів у захисній промові будувати так:*

аналізуються докази щодо обвинувачення, яке запе-речується, залежно від підстав для заперечення (ст. 6 КПК : України);*

аналізуються докази стосовно обвинувачення, яке не заперечується (ст. 40 КК України) [молдов, с.346].

У багатоепізодних справах методика аналізу буде найбільш правильною, якщо епізоди згрупувати за ознаками їхньої однорідності, визнання їх або заперечення. Для учасників суду будуть зрозумілішими докази захисної промови, якщо спочатку захисник зазначає те, що не заперечується, а потім аналізує докази за епізодами, які заперечуються [молдов, с.346].

П. Сергеїч залишив у спадок також рекомендації із спросту-вання аргументів:

1)Узагальнені доводи опонента розділіть на складові й розби-вайте їх поодинці.

2) Заперечуючи, не виявляйте надмірного старання.

3) Не залишайте без заперечень сильних доводів опо-нентів.

4) Не доводьте, якщо можна заперечувати.

5) Відповідайте фактами на слова.

6) Не виступайте проти незаперечних доказів і правиль-них думок опонента, не робіть із грішника янгола.

7) Максимально використовуйте факти, визнані опо-нентом.

8) Якщо опонент обійшов мовчанням певну обставину, зверніть увагу на це - у нього немає аргументів проти неї.

9) Не провокуйте неймовірного - це все одно, що вою-вати з вітряками [c.214-221].

Варто додати, що аналізуючи докази, захисник не повинен замовчувати те, що невигідно для його підзахисного, оскільки це може лише зашкодити. За належного аналізу, пояснення воно може виявитися несуттєвим або навіть байдужим для справи. Закінчивши аналіз доказів, давши оцінку