В захисній промові адвокат ні в якому випадку не повинен пристосовувати, підганяти свої висновки під найбільш ймовірний вирок суду, він повинен викласти і обгрунтувати свій висновок—той, який він вважає правильним, не боючись, що у випадку незгоди суду це буде поставлено йому в вину [строгов, с.59].

Що ж до висвітлення обставин, які стосуються цивільного позову, то варто зазначити, що в багатьох випадках розмір збитків впливає на кваліфікацію злочину. На думку С.Д. Абрамовича, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькової, захисник повинен потурбуватися про те, щоб майнова відповідальність його підзахисного не виходила за межі шкоди, завданої його діями [с.356].

При підготовці цієї частини промови особливу увагу слід звернути увагу на постанови Пленуму Верховного Су-ду України, практику судів України у кримінальних спра-вах і використати її у своїй захисній промові. Захисник не має права недооцінювати питання шкоди та її відшкоду-вання, питання цивільного позову [молд, чик, с.356].

Захисник повинен наголошувати у промові на тому, що добровільне відшкодування завданої втрати, усунен-ня заподіяної шкоди і навіть часткове усунення винним заподіяної шкоди є обставинами, які пом’якшують відповідальність його підзахисного. Пасивність захисника при підготовці та виголошенні цієї частини захисної промови може привести до задоволення позову, не обгрунтованого матеріалами кри-мінальної справи.

Виступ захисника, виголошений в ході судових дебатів, буде зведений на ніщо, якщо не буде достойного фіналу. Необхідно, щоб заключна частина промови була найбільш ефективною частиною виступу захисника в дебатах. В цій частині промови “захисник, формуючи остаточні висновки, які випливають із справи, що розглядається, ще раз підкреслює найсуттєвіші, вузлові моменти справи” [загур, с.79].

На думку І.Гловацького, заключна частина повинна бути короткою, чіткою, образ-ною і виразною, щоб у кожного слухача мимоволі з'явилася думка: «А й справді, більше тут нема що сказати!» [глов, с.278]. Висновки захисника мають бути послідовними, аргумен-тованими, принциповими [глов, с.279].

Адвокат П.І. Кутаба так закінчив свою промову на захист Жибутіса І.І у справі про вбивство в стані сильного душевного хвилювання: “Я вірю, що Ви, товариші судді, всебічно обговорите всі обставини справи, включаючи і цинічні, вкрай нахабні хуліганські дії Гарли, згадаєте про те, що Гарла подібними діями на протязі вже кількох років тероризував сусідів, що Жибутіс три роки захищав сім’ю від Гарли, врахуєте, що для Жибутіса, спокійного молодого чоловіка, судовий процес являється великим моральним переживанням, впевнитеся в повній правдивості і чесності підсудного, врахуєте, що він сам віддав себе в руки правосуддя і до дрібниць розказав про скоєне. Я прошу у Вас, товариші судді, і чекаю від вас виправдувального вироку [слово ад-ту, с.149-150].

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що захисна промова - це наслідок напруженої праці, сплав творчого осмислення фактів і таланту їхнього викладу, що слугує єдиній меті -наданню максимальної допомоги підзахисному .

Ми вже окреслили зміст промови захисника в суді першої інстанції, проте на увагу заслуговує і форма виголошення промови, адже і форма і зміст не можуть існувати один без одного. Вимоги, що ставляться до форми виголошення захисної промови є надзвичайно багатоманітні. Зокрема, І.Гловацький відносить до них ясність і точність, простоту й виразність, повноту і лаконічність [с.383-386].

Важливою умовою ясності промови є добре знання матеріалів справи, самого предмета промови. “ Не менш важливе, ніж знання справи, досконале воло-діння рідною літературною мовою, оволодіння великим запасом слів. Джерелом багатства мови є знання художньої літератури, вивчення промов кращих адвокатів, постійне збагачення словникового запасу” [гловац, с.284]. Простота і виразність промови полягає в тому, щоб будь-яка фраза адвоката не повинна бути для слухачів неясною чи двозначною. Не варто нагромаджувати промову складними поняттями, іноземними термінами, неологізмами, архаїзмами, діалектами, вживати надто багато порівнянь чи силогізмів. Неприпустимим є вживання слів-паразитів: «так сказа-ти», «розумієте», «і так дальше і тому подібне».

Важливе значення має і темп, з яким виголошується промова. Дадерко Л. Стверджує, що найоптимальніший темп мови—120 слів на хвилину [пр у 99 №9, с.87].

Повнота промови означає, що адво-кат у промові має дати повний і всебічний аналіз зібраних по справі доказів, відповісти у своїй промові на всі істотні питання [глов, с.286].Проте, повнота зовсім не означає нагромадження в промові слів і фраз, адже промова водночас повинна бути і лаконічною, стислою, необхідно відкинути все те, що не стосується справи.

Що ж до питання про використання художної чи спеціальної літератури у промові, то: ”Уміле вико-ристання літератури та прикладів із судової практики ро-бить виступ переконливим, яскравим. Цитата, якщо вона влучно застосована, є зброєю і доброю прикрасою промови” [глов, с.290].

Важливе значення при виголошенні адвокатом захисної промови приділяється рухам тіла оратора, міміці, жестам. Але, з надмірною жестикуляцією необхідно боротися, наприклад, для цього радять при виголошенні в суді промови трмати в руках конспект чи план промови, що певним чином обмежить можливість оратора жестикулювати.

Сприйняттю промови великою мірою сприяє голос ора-тора. Гнучкий, виразний голос точно передає смислові й емоційні відтінки. Голос судового оратора повинен мати достатню силу звуку, здатність легко змінюватися по висоті, мати широкий діапазон звучання [глов, с.295]. Розпочинати промову рекомендують спокійним голосом. Голосну вимову варто застосовувати лише у випадку необхідності наголошення особливо важливих моментів у промові.

Виголошуючи промову захисник не повинен при цьому забувати про дотримання елементарних морально-етичних норм.

Однією з етичних вимог, що ставляться до захисної промови, на думку