Як слушно наголошує Є.А.Матвієнко, окремі прокурори і захисники умисно залишають для реплік найбільш сильні і переконливі аргументи, розраховуючи на їх ефект у завершальний мо-мент судових дебатів. У кінцевому підсумку такий прийом, не надаючи ніяких переваг виступаючому, призводить до порушення нормального ходу судових дебатів, до послаблення значення судової промови, до зниження її дієвості [матв, суд речь с.6-7].

Крім того, у відомих випадках обмін репліками можливий і між захисниками. І це зовсім не означає, що нові міркування в репліці будуть послаблювати силу захисної промови.того чи іншого захисника, який скористався правом взяти репліку для виступу. Водночас, ми не відки-даємо і ту особливість, що репліки не повинні бути використані для надмірної змагальності, безмірної полеміки, в яких можна забути сутність справи [заг, стаття, с.179]. Якщо прокурор відмовився від репліки, то у групових справах ними можуть обмінятися адвокати [зейк, с.291].

Актуальним також є питання “Чи може захисник відмовитись від виголошення репліки, якщо прокурор скористався таким правом?”

“Ні,--відповідає В.Д. Гольдінер, --якщо прокурор у своїй репліці навів дані, які явно спростовують висновки, висловлені адвока-том у захисній промові, то в цьому разі необхідно визнати його правоту і внести відповідні зміни у свою систему захисту [гольд, с.164]. Якщо прокурор не навів таких доводів, то в репліці слід звернути увагу суду на відсутність у прокурора можливості серйозно обгрунтувати свою позицію [риторика, с.359].

Заперечення у репліці можуть торкатися будь-якого питання, що стосується обставин справи: обвинувачення, характеру вчиненого злочину, його кваліфікації, даних про особу підсудного, потерпілого тощо [юр енц т5, с.293].

Перлов І.Д. вважає, що заперечувати можна тільки проти твер-джень, пов'язаних:

1) з теоретичними помилками;

2) з перекрученням фактичних обставин справи або позиції, яку займає інший учасник судових дебатів;

3) з явно неправильною оцінкою суспільної небезпеки злочину [перлов суд прения, с. 189].

І.В.Тирічев наголошує на тому, що реплікою слід користуватися в тому випадку, коли учасник судових дебатів:

перекрутив фактичні обставини справи;

висловив принципово неправильні положення;

під впливом тверджень когось із учасників судових дебатів інший учасник змінює свою позицію і бажає заявити про це суду;

дав неправильну правову оцінку фактичних обставин справи;

для доповнення істотних прогалин у промові [заг, книга, с.16].

Репліка прокурора або захисника повинна містити в собі заперечення проти:

1) неправильних трактувань з правових питань (норм криміналь-ного і кримінально-процесуального закону);

2) перекручення фактичних обставин справи, які згідно із ч. І ст.65 КПК України судовими доказами;

3) неправильного уявлення кого-небудь з учасників процесу про предмет доказування по конкретній справі;

4) висловлених помилкових тверджень;

5) грубої поведінки щодо учасників судового розгляду, які прини-жують людську гідність або необгрунтовано дискредитують їх службову або громадську діяльність [заг, стаття, с.180].

Захисник реплікою не повинен заперечувати проти основної промови прокурора, оскільки це мало місце в захисній промові, крім тих виняткових випадків, коли заперечення необхідно для обгрунтування певних положень репліки [риторика, с.358].

У репліці захисник, як правило, не повинен торкатися інших питань, не порушених у репліці прокурора; захисник може спинитися не на всіх пунктах заперечень державному обвинувачу, а лише на основних найважливіших моментах; в окремих випвдках, коли репліка прокурора дає привід для додаткової аргументації, це повинно бути зроблено коротко, щоб репліка не перетворювалася на другу захисну промову [гольдінер, с.164].

Репліку пропонується викладати за певним планом:

1. На початку репліки доцільно пояснити причини її проголо-шення.

2. Після цього необхідно повернутись до тих положень захис-ної промови, з приводу яких прокурор виступив з реплікою. Якщо прокурор неправильно їх зрозумів, їх необхідно по-яснити.

3. Виділивши спірне положення, можна ще раз повторити ар-гументи на його користь, або ж знайти додаткові доводи на користь своєї позиції.

4. У заключній частині репліки доцільно ще раз коротко і стисло викласти свою позицію по спірному питанню [зейк, с.291-292].

Відмова прокурора від репліки позбавляє інших учасників судових дебатів права виступати з запереченнями на його промову, оскільки всі вони виступали в судових дебатах після прокурора і мали можливість заперечити йому.

Однак така відмова не виключає можливості обміну репліками між іншими суб'єктами судових дебатів: наприклад, між громадським обвинувачем і захисником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем і т.п [книга, с.17].

Репліка, як і судова промова, не може бути обмежена часом. Тому головуючий не має права встановлювати час для проголошення репліки, проте він має право зупинити виступаючого і запропонувати йому гово-рити по суті справи, якщо учасник судового процесу виходить за межі справи, що розглядається, допускає нетактовні або неетичні висловлювання щодо інших учасників судового розгляду.

У зв'язку з цим репліка не може бути використана учасниками судових дебатів:

а) для суперечок, які не мають принципового значення для справи;

b) для прирікання на адресу інших учасників судових дебатів;

с) для повторення вже сказаного [стаття, с.180-181].

Ми погоджуємося з думкою В.М.Савицького про те, що “в репліці не обов'язково відповідати на всі твердження, які наводяться в захисній промові або репліці прокурора. Це слід робити тільки у випадку необхідності” [заг, книга, с.17].

Кожному учаснику судових дебатів, який вирішив скористатися правом виступити з реплікою, слід пам'ята-ти, що виступити з реплікою можна тільки один раз. Отже, виступ з реплікою повинен бути об'єктивним, аргументованим, грамотним у юридичному і мовному відношенні, несуперечливим, переконливим.

На відміну від основних промов, репліки не мають визначених складових частин. Її зміст повністю залежить від тих питань, які були розкриті захисником у своїй промові