Конин В.В. вважає, що “тактика захисту” завжди обумовлюється “ситуацією захисту”. Під ситуацією захисту необхідно розуміти динамічну модель, яка формується під впливом психологічного, інформаційного, процесуально-тактичного і організаційно-технічного компонентів, які дозволяють здійснити об’єктивну оцінку про доказаність чи недоказаність пред’явленого обвинувачення. Ситуація захисту нерозривно пов’язана зі слідчою, а також судовою ситуацією, оскільки без них ситуація захисту не може існувати [конин, автор, с.17].

Дехто з науковців дотримується подібної точки зору, наголошуючи при цьому, що прийняття рішень адвокатом-захисником і результат реалізації прийнятого рішення напряму залежать від ситуації. Тому процес прийняття адвокатом сторатегічного і тактичного рішення в найбільш загальному вигляді можна представити як формування послідовності дій адвоката-захисника для досягнення цілі захисту на основі переосмислення деякої інформації про вихідну ситуацію. Враховуючи це, формується наступне визначення ситуації захисту—це умови інформаційного, операційного та організаційного характеру, що утворюють ієрархічні структурні компоненти, об’єднані в систему, сформовану в результаті впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів, яка визначає постановку завдань і прийняття рішень стороною захисту, наступну поведінку суб’єктів захисту в процесі досягнення своїх цілей [жам, с.18].

Оскільки тактика захисника і тактика сторони обвинувачення взаємообумовлені, то можна зробити висновок про те, що деякі тактичні прийоми, які застосовуються стороною обвинувачення носять характер протидії, і мають на меті утруднити діяльність сторони захисту. Г.А.Зорин називає це ситуацією протидії і наводить систему правил протидії. Не зважаючи нате, що ці правила адресовані в першу чергу слідчому, деякі з них, після необхідної переробки, можна рекомендувати до використання і захиснику в судовому розгляді. Це такі, як:

наполегливість і активність в досягненні цілі (відстоюванні позиції невинуватості підзахисного, чи меншої винуватості в порівнянні з пред’явленим обвинуваченням);

створення труднощів для противника (у вигляді представлення нових доказів, нових свідків, які спростовують пред’явлене обвинувачення;

ускладнення обстановки, середовища протидії (дана рекомендація відноситься до досить досвідчених захисників, які вміють контролювати процес судового розгляду і мають вироблений план у випадку необхідності повернення на вихідні позиції) [конин, такт протидії обв-ню].

Тактиці захисту притаманні як риси, які є спільними для всіх видів криміналістичної тактики, так і певні специфічні особливості. Єдність тактики захисту з іншими видами криміналістичної тактики полягає в тому, що: тактика захисту, як і будь-який інший вид криміналістичної тактики направлена на вирішення завдань кримінального судочинства, які визначені в ст.2 КПК України; тактика захисту—це спосіб дії в конкретних умовах; в ній використовуються єдині по своїй природі тактичні прийоми, вироблені криміналістичною тактикою; у всіх різновидів криміналістичної тактики одна сфера застосування—кримінальне судочинство.

До специфічних рис тактики захисту відносяться: вид діяльності, в якій вона здйснюється і для якої виробляється—захист в кримінальних справах; головна ціль і завдання даного виду діяльності—захист прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого і підсудного; суб’єкт діяльності тактики захисту—професійний учасник кримінально-процесуальної діяльності—адвокат-захисник; суб’єктивні та об’єктивні умови діяльності, які значно відрізняються від умов діяльності іншого суб’єкта, зокрема, слідчого.

Жамиєва Р.М. наголошує на необхідності виділення окремого розділу криміналістичної тактики—тактики захисту. При цьому, вона пропонує наступну структуру даного розділу криміналістичної тактики:

тактика професійного захисту в системі криміналістичної тактики;

поняття, значення і структура тактики професійного захисту;

цілі і завдання захисту, їх значення для тактики захисту;

тактичні прийоми в захисній діяльності;

ситуації захисту: поняття, значення, зміст і види;

версії захисту: поняття, значення, зміст і види. Планування захисту;

використання стороною захисту досягнень гуманітарних, природничих і технічних наук;

логіко-інформаційна структура прийняття рішення адвокатом-захисником;

тактика встановлення психологічного і ділового контакту з учасниками процесу;

тактика участі в слідчих і судових діях;

тактика проведення непроцесуальних дій, дій по збиранню доказів і використання інших повноважень адвоката-захисника [жам. С.24-25].

Необхідність детальної розробки тактики захисту обумовлюється ще й тим, що оскільки діяльність захисника певним чином впливає на тактику попереднього і судового слідства, то створення комплексних програм криміналістичної тактики без врахування цієї діяльності неможливе [варф крим-ка, с.36].

Цілеспрямований і послідовно здійснюваний на високому професіональному рівні захист сприяє встановленню об’єктивної істини—необхідної умови правильного вирішення кожної кримінальної справи, попереджає судові помилки [Варф, русанов, с.31].

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що тактику захисту в судовому розгляді кримінальної справи доцільно розглядати як систему наукових положень та заснованих на них рекомендацій по плануванню та організації захисту, вибору лінії поведінки суб’єктом захисту, з урахуванням взаємовідносин з іншими учасниками процесу, а також інших правил, які застосовуються у відповідності з кримінально-процесуальним законом, і направлені на ефективний захист прав та інтересів підсудного.

Проте, в літературі тактика та методика досить чітко не розділені, проте, все ж таки, ці поняття не є тотожними, і розуміння їх сутності має прикладне значення.

Як слушно зауважує Салтевський М.В., методика розробляє теоретичні засади і практичні рекомендації, як найбільш ефективно використовувати процесуальні засоби, тактичні і технічні прийоми для розслідування злочинів [салтев, с.411].

Якісне та ефективне виконання адвокатами функції захисту в кримінальних справах є неможливим без застосування методики захисту вцілому, і, зокрема, в суді першої інстанції. Як зазначають Мартинчик Є., Титаренко В. захист, здійснюваний ними, буде якісним і результативним лише тоді, коли адвокат знає не тільки, що необхідно робити, а й як робити, тобто якщо він оволодіє методикою ведення кримінальних справ [мар, тит, с.70].

На думку Ігнатова