На думку Варфоломеевої Т.В. специфіка судового розгляду, здійснення судової процедури при непорушному дотриманні гласності, змагальності, безпосередності, безперервності та інших принципів, характерних для цієї стадії кримінального судочинства, визначає особливості використання тактичних прийомів суддями, прокурором, захисником [вор, крим-ка, с.105].

Причому, на цій стадії підсудному надається реальна можливість (підкреслено нами. - І. П.) для захисту від пред’явленого обвинувачення [ворф. Русан, с.32].

На нашу думку, під тактичним прийомом захисту в судовому слідстві необхідно розуміти спосіб найбільш раціональної діяльності захисника, який дозволяє досягнути попередньо визначеного результату, направленого на спростування пред’явленого обвинувачення чи виявлення обставин, які пом’якшують винуватість підсудного.

Тактичні прийоми, які застосовуються захисником в ході судового слідства, повинні відповідати наступним вимогам:

засновуватися на кримінально-процесуальному законі;

відповідати принципам моралі та професійної етики;

бути ефективними.

На думку Конина В.В в структурі тактики захисту можна виділити наступні основні положення, що відносяться до діяльності захисника в судовому слідстві:

визначення закономірностей поведінки осіб, які беруть участь в судовому слідстві і взаємодія цих осіб з захисником і підсудним;

вироблення найбільш раціональних способів здійснення захисної діяльності адвокатом в типових слідчих ситуаціях [с.12].

Якщо в судовому засіданні бере участь той же захисник, що й на попередньому слідстві, то з урахуванням результативності використаних на попередньому слідстві тактичних прийомів захисник має можливість певним чином скоректувати їх на судовому слідстві чи в залежності від конкретної ситуації ( наприклад, виникнення в суді нових обставин) замінити їх іншими.

На думку Фіолевського Д. П. форми та методи роботи захисника в суді помітно відрізняються від таких на досудовому слідстві. По-перше, робота на досудовому слідстві ведеться потай від сторонніх очей, тобто не є публічною. Робота в суді - це постійне пе-ребування під небезсторонніми поглядами різноманітної публіки, під прискіпливим наглядом численних спостерігачів від засобів масової інформації і багатьох інших зацікавлених у справі осіб та установ.

По-друге, робота на досудовому слідстві не ставить захисника в жорсткі рамки, що не вибачають помилок. Якісь прорахунки чи помилкові рішення набагато легше виправити, не ризикуючи запізнитись. Кожен незважений процесуальний крок, кожне непродумано висловлене в судовому засіданні слово, негайно фіксується секретарем судового засідання чи технічними засобами, використання яких передбачено законом. Крім того, грубі помилки, допущені в судовому засіданні, залишаються в пам'яті його учасників і, нерідко, відіграють вирішальну роль при визначенні долі підсудного.

По-третє, частина захисного плану, не реалізована адвокатом на стадії досудового слідства, цілком можливо виявиться здійсненою в судовому засіданні під час розгляду справи [фіо, н, с.249-250].

Що ж стосується методів, якими дозволено захищати підсудного, то, як слушно зазначає О.Т. Бірюченський, такі методи повинні обов’зково законними. Він вважає, що деякі адвокати не дуже замислюються над тим, настільки законна та етична їх діяльність по захисту. Для деяких адвокатів головне—не захист обвинуваченого, а намагання вигородити підзахисного будь-якими засобами, тому подібна позиція таких адвокатів буває неетичною, а методи захисту—незаконними [бірюченс, с.49].

Мельниковський М. виділяє наступні прийоми і методи захисту в суді першої інстанції: складання систематизованого опису матеріалів справи для їх вивчення і розробки плану, перевірка дотримання вимог закону і основних процесуальних гарантій, обгрунтованості і законності пред’явленого обвинувачення кожному обвинуваченому, по кожному епізоду і в повному об’ємі; перевірка законності і обгрунтованості правової кваліфікації дій кожного обвинуваченого; розмова з підзахисним і узгодження фактичної і правової позиції по справі; розробка методики і тактики здійснення захисту [мельников, с.53].

Отже, саме на судовому слідстві адвокат повинен вміло організувати всі свої знання, вміння, навички та досвід і за допомогою вдалих тактичних та методичних прийомів створити основу для виголошення захисної промови, що в кінцевому результаті призведе до досягнення мети захисту. Саме ці прийоми ми спробуємо систематизувати та розглянути у двох підрозділах даного розділу.

2.1. Можливі позиції захисту та схеми їх реалізації.

Питання вироблення стандартних схем захисту підсудного під час розгляду кримінальної справи в судовому засіданні є досить актуальним і популярним як при написанні рекомендаційних посібників, які стосуються діяльності адвоката по кримінальних справах, так і при використанні таких схем захисту на практиці. До висвітлення даного питання звертались Ю.Лубшев, Я.Зейкан, І.Гловацький, Д.Фіолевський та інші. Проте, на нашу думку, в деякій мірі непередбачувану та творчу діяльність адвоката навряд чи можна обмежити певними схемами. Але, все ж таки, дане питання заслуговує на увагу.

Ефективність захисту в значною мірою є залежною від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримінальної справи. Як свідчить практика, деякі з адвокатів поверхнево ознайомлюються зі справою (про що свідчить час, коли видано ордер). Вони не мають можливості ретельно вивчити і оцінити зібрані докази, не можуть вільно оперувати матеріалами справи і узгоджувати свою позицію з підзахисним, розробити тактику захисту та ін.

В плані захисту, який здійсюється в суді, повинні бути передбачені заявлення клопотань в підготовчій частині судового розгляду, пропозиції щодо найбільш доцільного порядку ведення судового слідства, визначення головних пунктів захисту, конкретних дій (допити окремих осіб, постановка питань експерту, оголошення документів і т.д.). План може бути змінений чи доповнений в залежності від обставин, які виникли в судовому засіданні. Тим не менше, в в ньому повинні бути відображені тактичні прийоми, які використовуються адвокатом в кожній судовій дії [Вар, крим-ка, с.107].

На думку Попелюшко В.О. спростування захисником обставин обвинувачення здійснюється щонайменше такими шляхами: перший з них—доказування методом збирання (участь у збиранні) доказів, які спростовують самий факт наявності події злочину. Наприклад, захисник за результатами опитування свідків, висновку відповідного