Визначення схеми захисту, якої повинен дотримуватись адвокат значною мірою залежить від став-лення підзахисного до обвинувачення: повне визнання своєї вини, часткове визнання, цілковите заперечення причет-ності до вчиненого злочину або відмова давати показання. Саме від цього залежатиме характер і обсяг усієї правозахисної діяльності адвоката, адже, як слушно зазначає І.Гловацький позиція захисту у справі - це фактична і юри-дична картина того, що сталося, з точки зору захисту [глов, с.158].

Питання визнання чи невизнання обвинуваченим своєї вини знаходить свою реалізацію ще на досудовому провадженні кримінальної справи. Обвинуваченому пропону-ється власноручно у протоколі допиту зробити запис про своє ставлення до обвинувачення. Існує чотири варіанти відповіді:

- не визнаю себе винним повністю;

- визнаю себе частково винним;

- визнаю свою вину повністю;

-відмовляюся від висловлення своєї думки щодо обви-нувачення.

Дуже часто при визначенні своєї позиції щодо пред’явленого обвинувачення підзахисний бажає порадитись зі своїм захисником. Але, і тут неможливо обійтись без т.зв. “нестандартних ситуацій” Як стверджує Д.П.Фіолевський, на шляху кожного юриста, що присвятив своє життя адвокатурі, трапиться випадок, а може і не один, коли клієнт розповість своєму захисникові щиру правду про вчинений злочин і запитає поради, як поводити себе перед судом -розповідати правду чи не зізнаватись у скоєному.

Для захисника - це завжди важкий випадок і виходити з такої ситуації доведеться кожного разу по-різному. Можна порадити підзахисному розповісти суду всю правду, очистити свою душу і свідомо прийняти заслужену кару. Але така порада скоріше личить священику, але не адвокатові. Останньому належить дати юридичну кваліфіковану пораду, за яку він, певною мірою, буде відповідальним. Отже, в такому випадку, найоптимальнішим варіантом буде кропітке роз'яснення підсудному, що його чекає у випадку повного зізнання перед судом, не забувши при цьому нагадати, що в таких ситуаціях, коли підсудний щиро кається у скоєному злочині, суд може врахувати це при призначені міри покарання. Але це зовсім не означає того, що суд саме так вчинить [Фіол, н. С.267]. Аналогічна точка зору підтримується і в іншій літературі [гребен, фіол, с.167-168].

Отже, консультація чи порада захисника мусить носити чіткий та закінчений характер, і він повинен впевнитись, що підзахисний усе правильно зрозумів.

Залежно від висловленого підзахисним свого ставлення до обвинувачення захисник формулює позицію захисту:

- винуватий повністю;

- винуватий частково;

- невинуватий повністю;

- позиція мовчання.

На думку М.С.Строговича, під позицією в процесуальному розумінні мається на увазі таке твердження, яке суб’єкт процесуальної діяльності вважає за необхідне відстоювати в провадженні по кримінальній справі, добиватися його визнання, у відповідності з чим він здійснює процесуальні дії, направлені на підтвердження його думки і оспорювання суперечливих йому тверджень інших учасників процесу [строгов, с.57].

В.В.Конин вважає, що необхідно диференціювати такі поняття як “позиція захисту” і “позиція захисника”. Під позицією захисника він пропонує розуміти думку захисника з питань вини і відповідальності обвинуваченого, яку він відстоює всіма законними засобами і способами. Позиція захисника попередньо визначає тактику в судовому розгляді по конкретній кримінальній справі.

Позиція захисту—це разом вироблене ставлення захисника і підзахисного до пред’явленого обвинувачення, юридичної кваліфікації діяння, і до обставин, доказанності чи недоказанності діяння, обтяжуючих чи пом’якшуючих відповідальність, а також тих. Які звільняють від кримінальної відповідальності [конин автореф].

Жамиева Р.М. вважає, що в понятті позиції по кримінальній справі повинні відображатись логіко-психологічний, функціонально-прагматичний і правовий аспекти. Логіко-психологічним аспектом являється сама суть визначення позиції як ставлення, точки зору. Правовим аспектом являється процесуальна форма вираження. Функціонально-прагматичним аспектом буде підпорядкування позиції цілям і завданням суб’єкта і її вплив на характер діяльності. Таким чином, позиція по кримінальній справі—це процесуальне вираження відношення до предмету доказування, розслідування, розслідування і розгляду кримінальної справи, в якому міститься точка зору учасників процесу, яка відповідає їхнім цілям і завданням. А також визначає характер їх діяльності [жамиева. С.10].

Позиція захисту з урухуванням загального визначення позиції є процесуальним вираженням відношення суб’єктів сторони захисту до обвинувачення, цивільного позову, яка містить в собі захист в матеріальному розумінні слова, відповідає цілям і завданням суб’єктів захисту і визначає характер захисної діяльності [жамиева, с.11].

У випадку, коли підзахисний повністю визнає свою вину та розкаюється у вчиненому злочині, роль захисника набуває дещо формального характеру і зводиться до того, щоб законними способами намагатися зменшити покарання для свого підзахисного і прослідкувати, щоб всі пом’якшуючі обставини були належно враховані при винесенні судом вироку.

Проте, бувають ситуації, коли обвинувачений визнає себе винним, а захисник в результаті ретельного вивчення всіх матеріалів справи, бесід з обвинуваченим, участі в судовому слідстві приходить до висновку, що його підзахисний невинний, обмовляє себе і насправді злочину він не вчиняв, але в силу якихось особистих мотивів або ж бере на себе