Так, у справі Широкової, котра навмисно спричинила тяж-ке тілесне ушкодження Рахмановій, яке призвело до втрати ока, було з'ясовано, що потерпіла звернулася до лікаря через два дні після одержаної травми. Захист зацікавило, чому вона зробила це так пізно. Після допиту матері потерпілої з'ясу-валося, що до звернення до лікаря дочку лікувала «народна ціли-телька», яку мати розшукала за рекламним оголошенням.

Лікування звелося до двох примочок до очей і малозрозумі-лих заклинань. Одержавши гроші, цілителька зникла; вказа-ний нею телефон виявися підставним. І тільки після того, як це з'ясувалося, Рахманова звернулася до лікарів.

В історії хвороби ці обставини не були відображені. І по-терпіла, і її мати приховали їх, заявивши, що самі робили «теплі ванночки на око». Однак допитані з ініціативи адво-ката вітчим і молодший брат потерпілої розповіли про ціли-тельку й згаяний час для дезінфекції і призупинення запалювального процесу. Одержавши такі відомості, захисник зая-вив клопотання про направлення справи на додаткове розслі-дування для розшуку цілительки і призначення судово-медич-ної експертизи. Додатковим розслідуванням було встановле-но, що тяжкі наслідки настали не від ковзаючого удару Ши-рокової, а в результаті «лікування» цілительки-самозванки [зейк, с.199].

Наступною захисною схемою може бути захист “від критики обвинувачення до виправдання”. За класифікацією Ю. Лубшева, такий захист застосовують у випадках, коли слідство припустилося істотних помилок, крити-ка яких може привести до позитивного результату захисту [зейк, с.202].

При цьому, адвокату доводиться надзвичайно ретельно підійти до вивчення матеріалів справи і, зокрема, слідчих чи процесуальних помилок. Такі помилки необхідно певним чином систематизувати та оцінити. Особливу увагу потрібно звернути на принципові помилки, і потім вміло їх подати суду, показуючи при цьому всі негативні наслідки. Які могла спричинити дана помилка.

Як вдало наголошує Стецовский Ю.І., право на захист не уявляється без можливості спростовувати обвинувачення, піддавати його критиці [стец, если человек, с.105].

Помилки слідства — це ті золоті зернятка, заради яких по-трібно перекопати десятки томів матеріалів справи, їх слід вияви-ти та поставити перед судом, який був змушений давати їм оцін-ку. Дрібні порушення, якщо їх зібрати докупи, підсилюють одне одного і у своїй сукупності можуть привести до ситуації, яка поставить перед судом проблему визнання недопустимим того чи іншого доказу, або направлення справи на додаткове розслідуван-ня [зейк. С.207-208].

Захист “на показаннях і критичній оцінці” також має право на існування. Ця схема захисту може застосовуватись при розгляді справ, коли питання факту події вже не оспорюється, а громадська думка про підсудних вже є сформованою як негативна. Як вважають більшість учасників судового засідання, вввина таких осіб є очевидною. При цьому пошук захисних можливостей здійснюється шляхом критичної, але об’єктивної оцінки обставин справи. Передусім, це стосується справ про катастрофи значних масштабів, наприклад, трагедії на Скнилівському летовищі. Як стверджує Я.П.Зейкан, захисні можливості адвокат знаходить шляхом скрупульозно-го аналізу обставин і причин катастрофи, з'ясуванням ступеня вини та її індивідуалізації й відмежування від дій інших підсуд-них. Це один з найтяжчих випадків захисту, коли інтереси різних підсудних перехрещуються і суперечать один одному [зейк, с.213].

Думки з цього приводу висловлюють також інші автори: “Злочин дійсно виявивися жахливим, а положення підсудного з позиції захисту, надзвичайно тяжким... Для захисника це означало повну мобілізацію всіх професійних якостей: досвіду, знання, уваги при ознайомленні зі справою” [фіол, 1987, с.78].

Доцільно зауважити, що суд завжди повинен дотримуватися аксіоми, відповідно до якої будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Для підвищення ефективності захисту в судовому засіданні захиснику потрібно адекватно усвідомити ситуацію, що склалася, оцінити її і прийняти оптимальне рішення по використанню її можливостей. Для цього доцільно застосувати метод ситуаційного моделювання [конин. Автор, с.14].

Можна виділити наступні етапи побудови моделі судової ситуації:

вивчення захисником наявної інформації;

побудова можливої моделі судової ситуації і її аналіз;

експерименти з побудованими моделями судової ситуації, прграш можливих рішень на моделі, оцінка отриманих результатів і вибір оптимального рішення [конин. Автор, с.15].

Всі тактичні рішення захисника необхідно віднести до розряду тяжких, які, як і тактичні рішення слідчого при розслідуванні кримінальної справи, державного обвинувача при підтриманні обвинувачення, включають обов’язкове вирішення цілого ряду задач:

задачі на отримання і використання нової інформації;

задачі на подолання психологічного бар’єру (емоційних перешкод, традицій, шаблонів і т.д.;

задачі, які вирішуються шляхом імітації думок і дій учасників судового розгляду (суду, державного обвинувача, свідка, експерта, потерпілого, підсудного) [конин, автор, с.16].

При визначенні лінії поведінки захисника в судовому засіданні важливого значення набувають версії захисту. Жамиєва Р.М під версією захисту пропонує розуміти заснований на фактичних даних умовивід у формі гіпотези представника сторони захисту, який висувається на основі будь-яких фактичних даних для пояснення обставин, які мають значення для справи, з метою спростування чи зміни версій обвинувачення. Дана гіпотеза перевіряється в ході здійснення захисту в кримінальній справі [жам. С.26].

Версії захисту, як вид криміналістичної версії, являють собою обов’язковий елемент тактики захисту, виконують загальні функції криміналістичної версії і наділені при цьому специфічними рисами:

суб’єкт висунення і перевірки—представник сторони захисту;

об‘єкт висунення версій—обставини, які пом’якшують відповідальність чи спростовують обвинувачення;

вид діяльності, в якому висувається і перевіряється версія—захист;

цццілі висунення і перевірки версій—ссспростування чи зміна версій обвинувачення;

основа висунення—фактичні дані, отримані процесуальним і непроцесуальним шляхом, щодо основи немає обмежень;

форма і способи висунення і перевірки----дозволені законом