Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особу, котра проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, одержують процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі і право, мати представника.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді і суду, а також на вирок або рішення суду і постанови судді ч. 3 ст. 49 КПК.

РОЗДІЛ III

Представництво адвоката в цивільному процесі.

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі.

Законом України покладено на адвоката виконання в цивільному процесі двох функцій:

У відповідності з ст. 6 Закону “про адвокатуру” і глави 12 ЦПК (ст. 110 - 117) при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Участь адвоката в цивільному процесі складається в здійсненні ним представництва і в захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, що охороняються законом інтересів громадян і юридичних осіб та в сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи, прав і обов'язків сторін. У процесуальному представництві адвоката об'єднуються два види правовідносин - між адвокатом і особою, інтереси якої він захищає, між адвокатом і судом у цивільному процесі. Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий та процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий грунтується на договорі доручення. Процесуально-правовий зв'язок виникає із приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі ст. 112-115 ЦПК..

Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції.

На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися в суд за захистом їхніх прав. Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби - позовна заява, у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин - скарга і заява, а при окремому виробництві - заява.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі й у відповідності з визначеним ст. 137 ЦПК утриманням. Суддя, до якого надійшла заява, вирішує питання про його прийняття. Відмова в прийнятті оформляється мотивованою постановою. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий одержує права й обов'язки процесуального представника.

При оформлених повноваженнях по веденню справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 і іншими статтями ЦПК, а також спеціальні засоби - заперечення позову і зустрічний позов.

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Касаційні оскарження і перевірка судових рішень і постанов, які не набрали сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують шляхом подачі касаційної скарги в письмовому виді за формою, передбаченої законом ст. 289, 292 ЦПК.

Цивільно-процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається в письмовому виді, вільного змісту і державним митом не оподатковується ст. 296 ЦПК. Але заява представника про приєднання співучасника або третьої особи до касаційної скарги рахується такою, коли по правових основах і правових наслідках сходиться з касаційною скаргою. Приєднання до касаційної скарги реалізується подачею заяви в суд першої або касаційної інстанції.

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити