Інше - Україна - правова держава
38

певні засоби забезпечення приписів, щов ній містяться. Відповідно поділяється вона на: 1) Диспозицію - частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки (бувають визначені, не повністю визначені та відносно визначені); 2) Гіпотезу - частина, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил,що встановлені в диспозиції. Визначає можливості застосування норми до тих або інших умов, межі чинності диспозиції; 3)Санкцію - частина, що містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі. Мета - створення тих або інших несприятливих наслідків для правопорушника, що можуть знайти вираз у примусі до здійснення певних дій, у визнанні недійсними певних діянь, зміні правового статусу тих або інших суб*єктів тощо. Джерела права. Джерела права - це те, що породжує право чи правові норми. Поділяються в цілому на соціальні (матеріальні) та юридичні. Соціально-правові джерела, в тому числі об*єктивні і суб*єктивні (матеріальні та ідеальні) - насамперед суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість тощо. Юридичні (офіційні та неофіційні) - нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо. Система права. Право складається з норм права, які у своїй сукупності утворюють право як цілісність, певну соціальну нормативну систему. Поняття системи права відображає не сукупність всіх правових явищ у їх взаємодії, а тільки внутрішню будову права як системи правових норм. Провідною складовою частиною права є його галузь, яка об*єднує норми права, випливаючи із єдності предмета і методу правового регулювання, властивих цим нормам. Систему права України складають галузі державного, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, сімейного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального та інших галузей права. Міжнародне право - система правових норм, що регулюють взаємини між державами чи між громадянами різних країн та їх об*єднаннями. Воно не належить до галузей внутрішнього права держав, складається на основі міждержавних угод. Юридична відповідальність. Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування заходів державного примусу каральної спрямованості. Це вид соціальної відповідальності, що характеризується наступними ознаками: 1) зовнішнім характером; 2)застосуванням лише за здійснені правопорушення; 3)зв*язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; 4)визначеністю у нормах права. Це правовідносини, у яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб*єктів, які скоїли правопорушення і зобов*язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями права. Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості. За характеристиками видів правопорушень розрізняють види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акта застосування норми права, в якому індивідуалізуються заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника. Утворення держави Україна. Акт проголошення незалежності України. В серпні 1991 року суверенна українська держава в складі СРСР, що носила назву УРСР, опинилася в складних політичних умовах, за яких постало питання створення незалежної держави. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР постановила: “Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності”. Акт проголошення незалежності України заявляє про те, що, “Виходячи з смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в України, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада УРСР урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної держави – України. Територія України є неподільної і недоторканною. Цей акт набуває чинності з моменту його схвалення”. Поняття конституції та конституційний розвиток України. Конституція - це основний закон держави, що визначає суспільний та державний устрій , порядок та принципи утворення представницьких органів влади, виборчу систему, права і обов*язки громадян. Конституція є основою всього законодавства держави.Український народ у перший державний період (княжа Україна-Русь, Галицько-Волинська та Литовсько-Руська держави) не мав власного писаного закону конституційного характеру. "Пакти і конституції”, написані гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом та його сподвижниками Г. Герциком та А. Войнаровським, прийняті 5 квітня 1710 року у Бендерах, є першою українською конституцією в її сучасному розумінні. Наступна спроба української конституції відноситься до 1917 року, проте вона так і не набула чинності. ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад 10 березня 1919 року прийняв першу Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки. У 1929, 1937 та 1978 роках приймалися наступні редакції Конституції УРСР.Перший етап новітнього конституціоналізму України було розпочато Декларацією про державний суверенітет України. В цьому документі було зазначено, що Декларація є основою для нової Конституції, законів України та визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Другим етапом у конституційному процесі стало схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України 19 червня 1991 року. Третім етапом новітнього конституційного процесу в Україні слід вважати 1 липня 1992 року. Саме тоді Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення першого проекту Конституції України на всенародне обговорення. 10 листопада 1994 року. Верховна Рада України нового скликання ухвалила постанову “Про склад комісії з опрацювання нової Конституції України”.Наступний проект Конституції від 11 березня 1996 року викликав значний резонанс у владних, партійних, аналітичних колах. Вже в наступному проекті від 20 травня, доопрацбованому тимчасовою спеціальною комісією Верховної

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12