Верховна Рада України та її повноваження. У відповідності до статті 75 Конституції Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади України. Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом. У своєму соціальному призначенні, функціях та структурі ВР втілює представницькі засади повновладдя українського народу, яке реалізується як у формі представницької, так і безпосередньої демократії. Представницький характер ВР знаходить свій вираз у порядку утворення (ВР обирається виборцями шляхом безпосереднього голосування на основі принципів виборчої системи); у визначенні конкретних строків повноважень ВР, після закінчення яких призначаються нові вибори, формується новий представницький орган; у можливості реального контролю за роботою ВР з боку виборців, що забезпечується систематичними звітами народних депутатів перед виборцями, які в разі потреби можуть їх відкликати; відкритий (гласний) характер роботи парламенту. Повноваження ВР реалізуються в найрізноманітніших сферах дежавного, народногосподарського та соціально-культурного будівництва. Головними функціями Верховної Ради є:1) законодавча;2) установча (державотворча, організаційна);3) функція парламентського контролю.

Правовий статус народного депутата України. Статус народного депутата - правове положення депутата, окреслене системою правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов*язані з депутатською діяльністю. Ці норми містяться в конституційному законодавстві, регламентах представницьких органів, спеціальних законах та інших правових актах. Своєрідна можель правового статусу народного депутата втілена перш за все в законі України від 17 листопада 1992 року "Про статус народного депутата України". Серцевиною статусу є ряд принципових положень, які визначають його сутність та соціальне призначення: поєднання діяльності народного депутата з виконанням виробничих і службових обов*язків, імперативність депутатського мандата, недопустимість використання народним депутатом свого статусу на шкоду інтересам держави, суспільства громадян; обов*язок депутата брати безпосередню участь у роботі ради; гарантії депутатської діяльності.

Президент України та його повноваження. В Україні пост Президента було введено через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет і майже незабаром після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України. За Законом “Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР” від 5-го липня 1991 р., яким тогочасна Конституція була доповнена главою 12 “Президент Української РСР”, Президента було визнано найвищою посадовою особою української держави і главою виконавчої влади.Статус Президента, йього повноваження та місце, яке він посідає в політичній системі держави, визначається передусім конституційними нормами. Введення конституційного інституту Президенства було пов‘язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності. Перший Президент незалежної України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно із проведенням всенародного Референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.За роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений, як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 р. За чинною Конституцією:“Президент є главою держави і виступає від її імені”. Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до інших органів, що входять до всіх гілок державної влади. Конституцією передбачено виконання Президентом більше тридцяти важливих функцій. Наприклад, як гарант дотримання Конституції Президент може скасовувати акти Кабінету Міністрів та Ради міністрів Автономної Республіки Крим. У зазначених Конституцією випадках (якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися) Президент припиняє повноваження Верховної Ради України. В свою чергу Верховна Рада має право на усунення Президента з посади в порядку процедури імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.Як глава держави Президент має постійно інформувати широку громадськість, депутатів про основні напрямки політики держави, про чергові завдання які поступають на шляху її розвитку. Саме в цьому плані Конституція встановлює , що Президент “звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України”.

Кабінет міністрів України: склад, порядок формування, повноваження. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України ризначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах