у галузі товарообігу. Ці відносини називають товарно-грошо-вими, оскільки вони виникають на базі товарного виро-бництва і відображають рух товарів від виробника (або посередника) до споживача, а також добровільний опо-середкований вартістю перехід матеріальних благ від од-них суб'єктів до інших. Ці відносини, як правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний харак-тер. Товар обмінюється на певну кількість грошей. На відміну від відносин власності, котрі відображають ста-тику майна, товарно-грошові відносини відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання роз-порядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб'єктам у власність або у користування, маючи намір отримати за це обумовлену суму грошей, то він стане учасником товарно-грошових відносин. Найчастіше такі відносини виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих потреб громадян (договір ку-півлі-продажу).
Характерними ознаками товарно-грошових відносин є:
а) еквівалентно-платний характер. В товарно-грошо-вих відносинах має відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одного суб'єкта, який передає майно, виконує ро-боту, надає послуги, мають відповідати дії другого су-б'єкта, який платить відповідну вартість грошима. За та-ких умов відбувається обмін майна на гроші;
б) майнова відокремленість учасників відносин. Май-но організацій, які користуються правами юридичної особи, відокремлене від майна інших організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських гос-подарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами, що володіють ним на підставі ін-шого права.
Важливим є те, що учасники товарно-грошових від-носин можуть самостійно та вільно вибирати спосіб роз-порядження майном. При здійсненні цивільних прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішу-ючи цим самим його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право власності на нього.
Відносини у галузі товарообігу можуть і не бути то-варно-грошовими. Інколи вони носять безоплатний ха-рактер, наприклад, дарування, різні форми меценатства тощо. Це пояснюється передусім відносинами власності. Власник вправі розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд.
Майнові відносини виникають:
а) між фізичними особами;
б) між фізичними і юридичними особами;
в) між юридичними особами;
г) з участю держави і фізичних або юридичних осіб. Слід також мати на увазі, що не всі майнові відноси-ни регулюються цивільним правом. Значна частина май-нових відносин є предметом регулювання інших галузей права. Так, майнові відносини, що виникають у зв'язку із сплатою податків, митних зборів, адміністративних штрафів, регулюються фінансовим і адміністративним пра-вом - Кримінальне право також регулює майнові відно-сини (конфіскація, штраф, майнові злочини). Тому від-повісти на запитання, які майнові відносини регулюються цивільним правом, можна таким чином: ті майнові відносини, в яких державні організації виступають не як суб'єкти влади, а як рівноправні (звичайні) суб'єкти.
Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної дія-льності 2, .ґрунтуються на нормах двох самостійних пра-вових інститутів, які склалися у цивільному праві і в ци-вільному законодавстві, авторського права і права проми-слової власності. Ці відносини виникають у зв'язку зі створенням, використанням, охороною винаходів, про-мислових зразків, товарних знаків, фірмових наймену-вань, раціоналізаторських пропозицій, секретів вироб-ництва і селекційних досягнень, творів науки, літератури і мистецтва, інших результатів інтелектуальної діяльності.
Чинним законодавством всі результати творчої діяль-ності визнані товаром. Вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільних угод. В умовах ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяль-ності в такий спосіб стають об'єктами цивільного оборо-ту і створюють власний ринок духовної і науково-технічної продукції. Суб'єктами цих відносин, як і май-нових, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи й держава.
Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачене законодавчими акта-ми, або не випливає із суті особистого немайнового від-ношення. Наприклад, захист честі, гідності, ділової ре-путації громадян і юридичних осіб, охорона інтересів громадянина, зображеного в творах образотворчого мис-тецтва, немайнових інтересів авторів щоденників, запи-сок і листів. До таких відносин слід віднести право гро-мадян на особисте життя і здоров'я, особисту свободу, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу совісті, право на недоторканність особи тощо.
Ці відносини мають абсолютний характер. Блага, про які йдеться, невід'ємні від особи, як носія індивідуальних рис, мають соціальну цінність, об'єктив-ний характер. Візьмемо, наприклад, захист честі і гіднос-ті громадян. Честь — це соціальна оцінка особистості, ЇЇ (особистості) об'єктивна суспільно визначена власти-вість, якість. Гідність — відображення цієї властивості в свідомості S носія (іншими словами, самооцінка особис-тості, яка відображає оцінку суспільну). Без об'єктив-ного прояву особистих немайнових благ їх не можливо захистити в судовому порядку.
Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному кодексі бути не може. В цьому зако-нодавчому акті закріплюються лише основні з них. Вод-ночас звертає на себе увагу той факт, що чинне цивільне законодавство містить незначну кількість правових норм, що регулюють особисті немайнові відносини, які не пов'язані з майновими (ст. 7 ЦК України). Без сумні-ву, це стоїть на заваді охорони особистих інтересів і прав громадян.
3. МЕТОД ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Цивільне правове регулювання суспільних відносин від-бувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів, які впливають на формування поведінки суб'єктів відносин. Сукупність таких способів та заходів прийнято називати методом цивільного провес. Якщо предмет циві-льно-правового регулювання відповідає на питання, які суспільні відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового регулювання — на питання, яким чином відповідні суспільні відносини ним регулю-ються.
Чим же характеризується цивільно-правовий ме-тод? Передусім — юридичною рівністю сторін» автоно-мією їх волі та їх майновою самостійністю; диспозити-вністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства); особ-ливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин; наявністю майнової відпові-дальності сторін.
Юридична рівність учасників цивільно-правових від-носин проявляється в тому, що сторони