На рівні відомств прийняті такі акти, як "Типовий договір оренди державного майна (19 квітня 1996 p.), "Порядок посвідчення договорів відчуження земеляних ділянок" (б червня 1996 p.), "Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухо-мого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" (9 червня 1998 р.).

До підзаконних актів, в яких можуть міститися нор-ми цивільного права, відносяться і рішення та розпоря-дження нормативного характеру місцевих органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місце-вого самоврядування в межах своїх повноважень при-ймають рішення, які стосуються питань, пов'язаних з правилами ведення торгівлі в даній місцевості, оренди нежилих приміщень тощо. Так, розпорядженням Київ-ської міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р. "Про заходи щодо реалізації в м. Києві молодіж-ної житлової політики" визначається порядок створення молодіжних житлово-будівельних кооперативів, умови укладання кредитних угод про інвестування у житлове будівництво. В межах адміністративного району це роз-порядження є обов'язковим для виконання.

До нормативних актів цивільного законодавства від-носяться також затверджені відповідними державними органами управління примірні статути кооперативних та інших громадських організацій.

Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР. У відповідності з Законом України від 12 вересня 1991 p. "Про правонаступництво України" і Постановою Верхо-вної Ради України "Про порядок тимчасової дії на тери-торії України окремих актів законодавства Союзу РСР" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верхов-ною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законо-давства Союзу РСР з питань, які не врегульовані за-конодавством України, діють на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України за умови, що вони не суперечать Конституції та зако-нам України2.

В числі цих актів великий масив складають підза-конні нормативні акти. Серед них: "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення" і "Положення про поставку товарів народного спожи-вання" (затверджені Радою Міністрів СРСР і чинні з 1 серпня 1988 p.); "Правила про договори підряду на капітальне будівництво" (затверджені РМ СРСР 26 груд-ня 1986 p.); "Інструкція про порядок приймання проду-кції виробничо-технічного призначення та товарів на-родною споживання за кількістю" (затверджена Держа-вним арбітражем СРСР 15 червня 1965 p.); "Примірний статут житлово-будівельного кооперативу" (затвердже-ний постановою РМ УРСР 30 квітня 1985 p.).

Норми міжнародного права і міжнародні договори. За-коном України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнаро-дних договорів на території України" встановлено, що "укладеш і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину на-ціонального законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного зако-нодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріо-ритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів.

Це положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в Україні": "Якщо міжнаро-дним договором або міжнародною угодою встановлені інші правила, ніж ті, що містять законодавство про під-приємства, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".

В проекті нового ЦК України передбачається, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм діло-вого обігу, тобто правилом поведінки, яке не передбаче-не актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва і не суперечить цивільному законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про викорис-тання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Коде-ксу торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди сторін щодо тривалості часу вантаж-них робіт, розміру плати перевізнику за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження ви-значається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту.

Крім вертикальної системи зв'язку нормативних ак-тів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законодавство має і так звану го-ризонтальну систему. Принципом її побудови є виокре-млення і групування актів щодо того та іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконан-ню робіт тощо).

За дією ознакою можна виділити тауі складові час-тини цивільного законодавства, як транспорте законо-давство, законодавство страхове, торговельне, будівель-не, орендне, про інтелектуальну власність та ін.

Так, транспортне законодавство, як сукупність нор-мативних актів, визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки ру-ху на транспорті тощо. Серед нормативних актів цієї ка-тегорії можна назвати: "Повітряний кодекс України"

(1993); "Кодекс торговельного мореплавства України"

(1994); закони України "Про транспорт" (1994), "Про залізничний транспорт" (1996), а також — "Статут авто-мобільного транспорту" (1969); "Статут залізниць" (1998). На кожному виді транспорту діють окремі прави-ла перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет Міністрів України затвердив "Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту" (18 лю-того 1997 p.), "Порядок обслуговування громадян заліз-ничним транспортом" (19 березня 1997 p.), а Міністерс-тво транспорту України "Правила перевозок вантажів автомобільним транспортом" (14 жовтня 1997 p.), "По-рядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом" (21 січня 1998 p.).

Страхове законодавство регулює відносини між стра-ховиками (страховими компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед основних нормативних актів цієї категорії назвемо: За-кон України "Про страхування" (1996); "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" (14 серпня 1996 р.); "Положення про по-рядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засо-бів" (28 вересня 1996 р.); "Положення про порядок прове-дення діяльності страховими посередниками" (18 грудня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування"