Цивільне правовідношення

1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Для задоволення своїх потреб люди ви-мушені вступати в різноманітні суспільні відносини. У міру того, як ці суспільні відносини врегульовуються нормами пра-ва - вони переростають в правовідноси-ни. Таким чином, правовідносини - це ча-стина суспільних відносин, які врегульо-вані нормами права.

Одним із наслідків зворотного впливу норм права на суспільні відносини є те, що учасники цих відносин наділяються певними правами і обов'язками відносно один одного, причому невиконання обо-в'язків тягне за собою застосування до порушника засобів державно-примусово-го характеру. Врегульовані нормами ци-вільного права суспільні відносини нази-ваються цивільно-правовими відносинами.

Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, та осо-бисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридичне рівними но-сіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких забезпечуєть-ся можливістю застосування засобів дер-жавно-примусового впливу.

У цьому визначенні зазначені такі особливості циві-льних правовідносин:

по-перше, це певні майнові і деякі особисті немай-нові відносини, а також відносини, що виникають в сфері інтелектуальної діяльності;

по-друге, ці відносини виникають між суб'єктами на засадах юридичної рівності, незалежності, самостійності, вільного волевиявлення, що робить неможливим пану-вання одного із суб'єктів над іншим, підпорядкування волі іншого своїй волі;

по-третє, невиконання будь-ким із учасників право-відносин взятих обов'язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до порушника засобів дер-жавного примусу. Як правило, засоби такого примусу носять майновий характер.

2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Кожне просте (а тим більше складне) цивільно-правове відношення є інтегральним правовим явищем. Воно має принаймні три основних елементи (частини):

- суб'єктів

-об'єкт (чи об'єкти);

- зміст (суть)1 .

Суб'єктами цивільного правовідношення виступають його учасники. Ними можуть бути громадяни (фізичні особи), організації (юридичні особи) і в передбачених законом випадках держава (скарбниця).

У деяких цивільних правовідносинах суб'єкти мають спеціальну назву. Наприклад, в зобов'язальному право-відношенні наділеного правами суб'єкта називають кре-дитором, а іншого, що має обов'язки (зобов'язаного), - боржникам. В цивільному правовідношенні боржник і кредитор протистоять один одному і не можуть співісну-вати один без одного.

В літературі відсутня єдина точка зору щодо визна-чення поняття об'єкта цивільно-правових відносин. Одні автори вважають, що об'єктом є те, у зв'язку з чим ви-никає правовідношення, другі - що таким об'єктом є те, на що спрямоване правовідношення, треті - що об'єктом правовідношення є те, на що воно (правовідношення) впливає. Не вдаючись у суть спору, необхідно підкрес-лити, що, незважаючи на розбіжність позицій, всі автори приходять до єдиного висновку - об'єктом цивільних пра-вовідносин є конкретне благо, здатне задовольняти певні потреби людей, заради якого вони й вступають у право-відносини. На нашу думку, трактування об'єктів цивіль-них правовідносин як благ дає змогу зрозуміти їх суть і те місце, яке вони займають у правовідношеннях.

До об'єкт цивільних правовідносин можна віднести:

1) майно (речі та послуги);

2) результат інтелектуальної діяльності;

3) особисті немайнові права.

Зміст цивільного правовідношення, як уже зазначалось, складають цивільні права і обов'язки суб'єктів правовід-ношення. При цьому один із суб'єктів має правомочнос-ті на здійснення певних дій для задоволення свого ін-тересу, а другий несе відповідні цим правомочностям обов'язки)'

Право, що належить конкретній особі, називається суб'єктивним цивільним правом (певно, точніше було б сказати суб'єктним цивільним правом), а відповідний цьому праву обов'язок другої особи - суб'єктивним (точ-ніше: суб'єктним) цивільним обов'язком.

Зміст суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що закон уповноважує суб'єкта права:

1) здійснювати певні дії (наприклад, володіти річчю, користуватись та розпоряджатись нею);

2) вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб (наприклад, передати річ, виконати роботу, сплати-ти гроші і т.д.);

3) звертатись у необхідних випадках до суду з вимо-гою розглянути питання про застосування примусової сили державного апарату до зобов'язаних осіб.

Отже, суб'єктивне цивільне право - це засноване на ци-вільно-правових нормах право особи здійснювати певні дії і вимагати задоволення свого інтересу від зобов'язаної особи.

Зміст цивільно-правового обов'язку полягає в тому, що закон (договір) зобов'язує особу до певної поведінки (здійснити певні дії чи утриматись від певних дій) для задоволення інтересів уповноваженої особи. Суб'єктив-ний цивільний обов 'язок - це заснована на законі міра від-повідної (щодо задоволення інтересів певної особи) поведін-ки зобов 'язаної особи.

Суб'єктивне цивільне право (обов'язок) необхідно відрізняти від об'єктивного права (цивільного та й будь-якого іншого). Об'єктивне право (право в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, а суб'єктивне цивільне право (обов'язок) - це право (обов'язок), яке на-лежить конкретному суб'єктові цивільних правовідносин.

Необхідно звернути увагу на те, що такий поділ ци-вільного права цілком визначений лише щодо майнових правовідносин та відносин, що виникають у сфері інте-лектуальної діяльності. Що ж до особистих немайнових прав, то при їх поділі на об'єктивні й суб'єктивні слід враховувати, що власне особа і є носієм цих прав, що ці права невід'ємні від особи.

Між об'єктивним і суб'єктивним правом існує тісний зв'язок: суб'єктивне право випливає з об'єктивного, за-сноване на ньому. Необхідно враховувати й те, що об'єктивне право встановлюється державою, а тому во-но породжує певні відносини носіїв суб'єктивних прав і обов'язків не лише один до одного, а й до держави. Суть останніх полягає в тому, що держава визначає в об'єк-тивному праві (в нормах права) зміст суб'єктивних прав та обов'язків, встановлює мету здійснення суб'єктивних прав і надає можливість захистити порушені права.

3. ВИДИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Класифікація цивільних правовідносин проводиться за їх ознаками. Так, за характером змісту розрізняють право-відносини майнові, правовідносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і немайнові правовід-носини; за зв'язками між учасниками - абсолютні