укладаються під відкла-дальною або скасувальною умовою, називаються умов-ними угодами. Укладаючи умовну угоду, сторони не по-винні недобросовісно сприяти чи перешкоджати настан-ню умов.
Якщо настанню умови недобросовісно перешкоджає сторона, якій настання умови не вигідне, то вважається, що умова настала.
Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сто-рона, якій настання умови вигідно, то вважається, що умова не настала.
Важливе місце в деяких угодах займають строки. З настанням зазначеного строку певні дії можуть виника-ти, змінюватися або припинятися. Більше того, строки можуть визначатися не лише угодами, а й законом, су-дом, арбітражним судом, іншими органами. Незалежно від того, яким чином встановлено строк, відомо, що він завжди наступить. У цьому виявляється різниця між строком і умовою в умовній угоді. Умова хоча і передба-чається сторонами, але не відомо, станеться вона чи ні.
6. НЕДІЙСНІСТЬ УГОДИ. ВИДИ НЕДІЙСНИХ УГОД
Якщо угода відповідає усім вимогам закону, а також тим вимогам, що їх висунули її учасники, тоді питання про дійсність чи недійсність угоди не виникає. Вона просто породжує правові наслідки, тобто певні права і обов'язки. Якщо ж угода не відповідає цим вимогам у повному обсязі або в деякій частині, тоді ставиться піц сумнів її дійсність.
Ступінь недійсності угод може бути різною. Причому може виникнути питання, з якого моменту угоду потрібно вважати недійсною: чи з самого початку виникнення;
чи деякий час вона була дійсною, а потім стала недійс-ною; чи вона продовжує бути дійсною до визнання її недійсності судом або арбітражним судом.
Якщо безпосередньо у правовій нормі визначено не-дійсність певних угод, то їх називають нікчемними або абсолютно недійсними (ст. ст. 46, 47, 49-52, 58 ЦК України). Нікчемні угоди недійсні вже в момент їх укла-дання, незалежно від пред'явлення позову і рішення су-ду або арбітражу. Їх можна назвати мертвонародженими. Суд та арбітражний суд зобов'язані констатувати факт недійсності таких угод, незважаючи на бажання сторін.
До нікчемних належать угоди:
- укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної або простої письмової форми;
- укладені громадянами, визнаними недієздатними;
- укладені малолітніми (крім угод, котрі вони мають право укладати самостійно);
- укладені з метою, яка суперечить інтересам держа-ви і суспільства;
- мнимі та удавані угоди;
- ті, що суперечать статутним цілям юридичних осіб (протистатутні угоди).
Деякі угоди укладаються з дотриманням необхідних вимог, але через деякий час виникають обставини, які несумісні з подальшим існуванням угоди. Наприклад, громадянин А. уклав угоду з громадянином С. про напи-сання картини. Отримавши аванс в рахунок платежу за майбутнє виконання роботи, С. вчасно приступив до виготовлення замовлення, але через деякий час захворів душевною хворобою і був визнаний недієздатним.
Нікчемність угоди в цьому випадку повинна наступа-ти не з моменту її виникнення, а з часу визнання грома-дянина С. недієздатним. Це має значення для проведен-ня розрахунків, пов'язаних з цією угодою.
Законом встановлені випадки, за наявності яких не-додержання простої письмової форми тягне недійсність угоди. Цей припис закону має на увазі тільки ті угоди, стосовно яких в законі прямо зазначено про їх недійс-ність у зв'язку з недодержанням простої письмової форми. Наприклад, ст. 180 ЦК України передбачає, що уго-да про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі, зазначаючи при цьому, що недодер-жання письмової форми тягне недійсність угоди про не-устойку (штраф, пеню).
Якщо нікчемні угоди є недійсними ще з початку їх укладання, то угоди, укладені обмежено дієздатними без згоди їх піклувальників або під впливом обставин, що тимчасово паралізували волю одного або двох контр-агентів, породжують відповідні права і обов'язки сторін, а отже, є дійсними. Проте така їх дійсність може бути оспорена відповідними особами в суді, арбітражному суді. Тому такі угоди називаються відносно дійсними або заперечними (ст. 53-57 ЦК України). До них належать угоди, укладені:
- неповнолітніми;
- громадянами, обмеженими у дієздатності судом;
- громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій;
- внаслідок помилки;
- внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою або внаслі-док збігу тяжких обставин.
Заперечні угоди, визнані недійсними, вважаються та-кими з моменту їх укладання. Це Правило, поширюється на всі недійсні угоди, у тому числі й на ті, визнання не-дійсності яких залежить від волі зацікавлених осіб, по-терпілих, державних і громадських організацій. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бу-ти припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Недійсними можуть бути й частини угоди. Визнання певних частин угоди недійсними не тягне за собою не-дійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
Недійсні угоди можна також класифікувати на угоди з дефектами:
- суб'єктного складу - угоди, що не збігаються з правоз- або дієздатністю осіб, які їх уклали;
- волі одного або усіх учасників угоди, коли внутрішня воля не збігається з волевиявленням, формою змісту.
До недійсних (нікчемних) відносяться також мнимі і удавані угоди. Мнимою є угода, укладена лише про люд-ське око, без наміру створити юридичні наслідки. Укла-даючи мнимі угоди, сторони можуть переслідувати також виникнення певних юридичних наслідків, у тому числі й протиправних (сторони укладають угоду, щоб уникнути конфіскації майна в разі притягнення до кримінальної відповідальності).
Удаваною називається угода, укладена з метою при-ховати іншу угоду. Учасники удаваної угоди, намагаю-чись досягти певного результату, маскують справжні на-міри, виражають удавану волю - волю, яка не відповідає їх намірам. У даному випадку слід розрізняти дві угоди:
укладену для виду і ту, яку приховують. Обидві ці угоди можуть бути як дійсними, так і недійсними. Але незале-жно від