В літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки: 1) строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права; 2) строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права; 3) строки, протя-гом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі2.

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити відповідальність за якість продукції та товарів, які призначаються для довготривалого користування. Гарантійні строки — це строки, протягом яких продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні строки визначаються стандартними та технічними умо-вами. Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть бути встановлені договором.

Протягом гарантійного строку покупець або замов-ник, який виявив недоліки у товарах, має право вимага-ти від контрагента: а) замінити товар; б) зменшити ціну;

в) безоплатно усунути недоліки; г) розірвати договір з відшкодуванням збитків.

Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збере-ження, придатності. Залежно від вицу гарантійного строку змінюються і правила його обчислення: гарантій-ні строки експлуатації продукції обчислюються від дня початку використання продукції; на товари — від дня їх продажу через роздрібну торговельну мережу; на будіве-льні об'єкти — від дня підписання акта про їх прийман-ня відповідною комісією.

Гарантійні строки збереження та придатності обчис-люються від дня виготовлення продукції чи товарів.

Гарантійний строк експлуатації (використання) по-ширюється як на основний виріб, так і на комплектуючі вироби, і цей строк закінчується для них одночасно, як-що інше не передбачене стандартом чи технічними умова-ми. Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого усувалися недоліки, або починається наново у випадках заміни неякісної продукції на іншу.

За своїм характером гарантійні строки є присікальними, оскільки вони визначають у часі межі відповідаль-ності продавця., поставщика, виготовлювача за якість товару.

Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати усунення недоліків чи надання від-повідної компенсації у щойно згаданих випадках:

Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником.

Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської Федерації встановлено два види строків набувної давності: право власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів неру-хомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років (ст. 234) .

Чинне законодавство України не передбачає загаль-ного правила щодо виникнення права власності за дав-ністю володіння, але в одній із норм ЦК зазначено: як-що протягом 6-ти місяців від дня передачі сільгосппідп-риємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну ху-добу, хазяїн цієї худоби не з'явиться, то худоба безопла-тно переходить у власність її нового володільця.

4. ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

1. Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього за-лежить не тільки правильне обчислення строку, а й мо-жливість захисту порушеного матеріального права.

За загальним правилом перебіг строку позовної дав-ності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає від того дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про по-рушення свого права. Так, якщо за договором позики боржник повинен був повернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов виникає у кредитора з 2-го числа, оскільки він знає, що боржник порушив строк виконання своїх обов'язків. Законодавець не випадково побудував диспозицію цієї норми так, що перебіг строку позовної давності починається не тільки з того моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дізнатися про це.

Скажімо, завод поставив підприємству 1-го числа браковану продукцію. Підприємство прийняло продук-цію за якістю і склало акт про прийомку лише 30-го чи-сла. Право на позов виникає у покупця, однак, не 30-го числа, а з того моменту, коли він був зобов'язаний ви-явити дефекти. Відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої 25 квіт-ня 1966 p. (П-7), приймання продукції за якістю повин-но бути здійснене: при міжміській поставці — протягом 20 днів, при міській поставці — протягом 10 днів, а швидкопсувної — протягом 24 годин. Тому в даному ви-падку строк позовної давності починає свій перебіг не з того числа, коли замовник виявив брак і склав акт, а від того дня, коли продукція повинна була бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто відповідно з 21 чи 11 числа.

2. У зобов'язаннях, строк виконання яких не визна-чений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а як-що при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то давність починають обчислюва-ти по його закінченні. Так, за загальним правилом, бор-жник зобов'язаний виконати зобов'язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги креди-тора, — у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із за-кону, договору чи сугі зобов'язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазна-чення строку, він вважається укладеним на невизначе-ний строк,