І все-таки найбільш простою і розповсюдженою формою об'єд-нання юридичними особами діяльності і майна є договори про сумісну діяльність, якими сторони визначають умови виникнення та здійснення права спільної власності. Нерідко з цього приводу між ними можуть виникнути спори.

Так, державна комунальна фірма «Київпобут» у зв'язку з відсутністю власних коштів 4.02.1993 р. уклала з Експортно-імпортним банком України договір, за яким банк зобов'язався частко-во фінансувати будівництво Будинку побуту, а фірма «Київпобут» зобов'язалася надати банку відповідну частину виробничих приміщень у власність (повне господарське відання). Однак після завершення будівництва фірма «Київпобут» відмовилася виконати це зобов'язання. Рішенням арбітражного суду М.Києва від 9.03.1994 р. було задоволене позов Експортно-імпортного банку України про визнання за ним права власності на відповідну частину спільно збудованих виробничих приміщень площею 1146 кв.м (Архів арбітражного суду М.Києва, справа №11/14. —1996).

Продовжує залишатися невизначеною в законодавстві, юри-дичній літературі правова природа підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації. В Законі «Про власність» власність такого підприємства одержала назву колективної. Однак, запропонована законодавцем конструкція права колективної власності є невдалою, оскільки, зокрема, дає підстави для її ототожнення з спільною власністю, яка не належить до самостійної форми власності. Це відбувається тому, що з однієї сторони власником майна колективного підприємства визнається юридична особа, а з іншої — колектив орендарів, трудовий колектив, засновники, члени споживчої спілки чи інші особи, які утворили цю юридичну особу. Фак-тично цим утверджується концепція подвійного і навіть потрійно-го власника щодо одного і того ж майна, що неприпустимо для правової системи. Усуненню цієї суперечності може сприяти нова Конституція України 1996 р., в якій не передбачена колективна форма власності.

Висновок

В даній курсовій роботі розглянуто одне з найважливіших питань, яке виникає у сфері цивільно-правових відносин між громадянами та юридичними особами – право спільної власності.

Існування інституту права спільної власності має велике значення. З його допомогою для громадян створюються кращі умови для задоволення матеріальних і соціально-культурних потреб, раціонального використання сімейного бюджету, зміцнення сімейно-трудових зв'язків і товариських взаємин, а також отримання трудових доходів.

Право спільної власності відкриває кращі перспективи і для юридичних осіб, сприяючи підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності, економії коштів і ресурсів.

Отже, право спільної власності є невід’ємною ланкою у суспільних відносинах, що виникають в державі між організаціями, громадянами, а також між державою та організаціями (громадянами). І це право повинне захищатися законом.

Практичне завдання: заява до суду про поновлення громадянина в дієздатності.

До Івано-Франківського місцевого суду

Кметюк Ірини Дмитрівни,

яка мешкає в м. Івано-Франківську,

по вул. Шевченка 26/5

про поновлення Кметюка Юрія

Васильовича, 1943р. народження,

уродженця м. Івано-Франківська,

який мешкає в м. Івано-Франківську,

по вул. Шевченка 26/5,

у дієздатності

Заява

Рішенням Івано-Франківського місцевого суду від 17 жовтня 1999р. мій чоловік, Кметюк Юрій Васильович, внаслідок психічної хвороби був визнаний недієздатним.

Згідно з рішенням судс над ним встановлена опіка.

Уданий час гр. Кметюк Юрій Васильович стаціонарне пройшов лікування у психоневрологічнійлікарні, стан його здоров’я значно покращився, і він може розуміти значення своїх дій і керувати ними. Опіки не потребує.

Відповідно до ст. 15 ЦКУ, ст. 260 ЦПК України

Прошу:

Поновити у дієздатності Кметюка Юрія Васильовича, 1943р. народження, уродженця м. Івано-Франківська, який мешкає в м. Івано-

Франківську, по вул. Шевченка 26/5.

2. Запитати виписку з історії хвороби гр. Кметюка Юрія Васильовича.

Додаток:

Копія рішення суду про визнання громадянина Кметюка Юрія Васильовича недієздатним.

Копія свідоцтва про шлюб.

3. Довідка про прописку.

4. Довідка лікаря-психіатра про стан здоров’я Кметюка Юрія Васильовича.

5. Дві копії заяви.

6. Марка державного мита.

18 січня 2002 р. Підпис ____________(Кметюк І.Д.)

Список використаної літератури:

1. «Конституція України». К., 1996.

2. «Цивільний кодекс України»(діюче законодав-

ство зі змінами на 20.06.2002 р.). К., 2002.

3. «Цивільний кодекс України» (проект). Книга

перша. Текст прийнятий Верховною Радою

України 8 червня 2000 р.

4. «Цивільне право України». Частина перша.

Підручник для студентів юридичних вузів і

факультетів. Редакційна колегія: О.В. Дзера,

Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора, Д.В. Боброва.

К.: «Вентурі»; 1997.

5. «Цивільне та сімейне право України». Харків:

«Одісей»; 2002.

6. «Цивільне право України» ( під редакцією

О.В. Дзери). К.: « Юрінком Інтер »; 2002.

7. «Цивільне право України» ( під редакцією

Підопригори О.А. ). К., 1994.

8. І.В. Бюріков, Ю.А. Заіка, В.М. Співак «Цивільне

право України» (Загальна частина) . К.: «Науко-

ва думка»; 2000.

9. «Цивільне та сімейне право України у запитан-нях та

відповідях» ( під редакцією Є.О. Харито-нова ).

К., 2002.

10. М.І. Хавронюк, М.І. Митник «Юридичний

довідник для населення». К.: «А.С.К.»; 1999.

11. Заика Ю.А., Гопанчук В.С. «Юридический

справочник на каждий день». К., 1997.

12. « Кодекс про шлюб та сім’ю ». К., 2001.

13. « Сімейний кодекс України ». К., 2002.

14. « Сімейне право України ». (За редакцією

Дзери О.В.). К.: «Вентурі»; 1997.

15. «Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР». Науково-

практичний коментар (за редакцією О.Н. Якименка)

К., 1973.

16. Співак В.М., Гопанчук В.С. «Законодавство

України про шлюб і сім’ю». К.: «Наукова думка»;

1998.

17. «Судові зразки документів (заяви, позовні заяви,

спори, клопотання)». Практичний посібник.

К., 1998.