Юридичні особи можуть бути добровільно ліквідовані й на інших, передбачених законом, підставах.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рі-шення арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи; рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої законом.

Банкрутство є однією з найбільш поширених підстав примусової ліквідації юридичної особи.

Засновники юридичної особи або органи, що при-йняли рішення про ліквідацію юридичної особи, зо-бов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган вносить в Єдиний державний реєстр юридич-них осіб відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі ліквідації.

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, її створює ор-ган, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юри-дичної особи.

Ліквідаційна комісія встановлює порядок і строки лі-квідації юридичної особи, а також строк для заявлення претензій кредиторів, який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Повідом-лення про це дається в офіційній пресі за місцем знахо-дження юридичної особи. Ліквідаційна комісія вживає заходів по стягненню дебіторської заборгованості юри-дичної особи, по виявленню претензій кредиторів (спо-віщає їх письмово про ліквідацію юридичної особи), оцінює наявне майно юридичної особи, яка ліквідується, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його органові, що прийняв рішення про ліквідацію.

Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банк-рута встановлені Законом України «Про банкрутство» (в редакції від 30 червня 1999 р.).

Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернути-ся із заявою до арбітражного суду про визнання юриди-чної особи банкрутом.

Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична особа; прокурор.

До згаданих вище кредиторів відносяться громадяни та .юридичні особи, які мають підтверджені належними Документами майнові вимоги до боржника, крім креди-торів, майнові вимоги яких повністю забезпечені.

Кредиторами, у розумінні Закону «Про банкрутство», Можуть бути також податкові інспекції, державні інспек-ції контролю за цінами, установи Державного фонду сприяння зайнятості населення, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Української Державної страхової комерційної організації, профспіл-кові організації працівників агропромислового комплек-су та працівників рибного господарства тощо.

Боржник має право звернутися з заявою про визнан-ня себе банкрутом до арбітражного суду з власної ініціа-тиви у разі своєї фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, тобто коли він не здатний задо-вольнити вимоги кредиторів через брак активів у ліквід-ній формі (грошові кошти, цінні папери тощо).

Прокурор може звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом (ст. ст. 2, 5 та ін. АПК України), якщо йому стане відомо про на-вмисне або фіктивне банкрутство юридичної особи.

Навмисне банкрутство можна визначити як навмисні дії керівника або власника комерційної юридичної осо-би, спрямовані на створення або збільшення неплатосп-роможності підпорядкованого Йому підприємства з ме-тою одержання особистої вигоди або вигоди для інших осіб.

До навмисного банкрутства прирівнюються завідомо некомпетентні ДІЇ по веденню справ юридичної особи.

Фіктивне банкрутство означає завідомо неправдиве повідомлення юридичної особи про свою майнову не-спроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки або розстрочки належних платежів або знижки боргів.

Суб'єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності

Послідовність розрахунків з кредиторами ліквідова-ної юридичної особи залежить від того, в якому порядку ця особа ліквідовується.

При ліквідації юридичної особи в добровільному по-рядку, а також на інших підставах, крім, банкрутства, законодавець не встановив черговості задоволення пре-тензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного сіль-ськогосподарського підприємства в першочерговому по-рядку задовольняються борги перед бюджетом, устано-вами банку і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідо-ваним підприємством. Майно, що залишилося після за-доволення претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст. 33 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). При .лік-відації спілки споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки, потрібно провести роз-рахунки по оплаті праці, виконанню зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 За-кону України «Про споживчу кооперацію»).

Якщо ж юридична особа ліквідується як банкрут, то в Законі «Про банкрутство» встановлена чітка черговість задоволення претензій кредиторів (ст. 31).

У першу чергу покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою, та деякі інші вимоги.

У Другу чергу виконуються зобов'язання перед пра-цівниками підприємства-банкрута (за винятком повер-нення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства).

У третю чергу задовольняються вимоги по державних і місцевих податках та неподаткових платежах до бю-джету і вимоги органів державного страхування та соці-ального забезпечення.

У четверту чергу забезпечуються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повер-нення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях членів трудо-вого колективу.

У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги. Законом-встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попере-дньої.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються про-порційно належної кожному кредиторові суми.

Вимоги, що надходять після закінчення строку, вста-новленого для їх подання, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вва-жаються погашеними.