Варто також назвати "Основи законодавства України про охорону здоров'я"3. Так, ст. 6 Основ закріплює право громадян на охорону здоров'я. Ст. 9 дає перелік випад-ків обмеження особистих немайнових прав громадян, пов'язаних із станом їх здоров'я. В ст. 78 встановлені обов'язки медичних і фармацевтичних працівників по дотриманню особистих немайнових прав громадян. Зо-крема, медичні працівники зобов'язані дотримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікар-ську таємницю. Ст. 80 передбачає встановлення цивіль-но-правової відповідальності за порушення законодавст-ва про охорону здоров'я.

Необхідно підкреслити, що найважливіші особисті немайнові права врегульовані Конституцією України.

Особливо потрібно звернути увагу на ст. ст. 27—33. В цих статтях закріплюються права людини на життя, на повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторкан-ність, на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонден-ції, на свободу пересування та вільний вибір місця про-живання.

Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має велике значення для розвитку законності в Україні, але сказати, що закріплення цих прав в Основ-ному Законі вирішує всі проблеми їх захисту, не можна. Підтвердженням цієї думки є проект ЦК України, в якому особистим немайновим правам фізичних осіб присвячується окрема книга (друга), яка складається з трьох глав (19, 20, 21), у яких вміщено 46 статей. У главі 19 йдеться про загальні положення щодо особистих не-майнових прав фізичних осіб. У главі 20 закріплюються природні права фізичних осіб, а в главі.21 вирішуються права, що забезпечують соціальне буття фізичних осіб.

Нагальна потреба регулювання особистих немайно-вих прав ЦК України передусім пояснюється тим, що законами України деяким органам та їх посадовим осо-бам надана можливість втручатися у сферу дії особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, За-коном про оперативно-розшукову діяльність (ст. 8) на-дано право підрозділам, що проводять таку діяльність, знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби одержання інформації, контролювати те-леграфне-поштові відправлення, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно і відеозйомок, оптичних та інших технічних засобів. Але не секрет, що при застосуванні всіх цих форм втручання не виключена можливість правопору-шень.

Зрозуміло, без чіткого цивільно-правового регулю-вання відносин, що можуть виникнути в сфері дії особи-стих немайнових прав, гарантії захисту цих прав немає. Дозволяючи тим чи іншим органам втручатись в особис-ті немайнові відносини, в законі повинен бути не тільки дозвіл на таке втручання, а й дана відповідь на запитан-ня, хто і в якому розмірі повинен буде відшкодувати за-подіяну таким втручанням шкоду. При цьому потрібно створити таку систему засобів по захисту порушених прав, яка б діяла швидко, ефективно і справедливо, по-требувала щонайменше затрат душевних сил і коштів потерпілого.