Реферат на тему:
Поняття та види угод
Під угодою розуміється дія громадян та юридичних осіб, спрямована на встановлення, зміну, припинення циві-льних прав або обов'язків. Для угоди характерними є такі ознаки.
1. Угодою визнається лише та дія, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Якщо буде встановлено, що дія була спрямо-вана на якийсь інший результат, то така дія не буде ви-знаватися угодою. Так, якщо громадянин порушує права інших суб'єктів, то така його дія, хоча вона й створює зміну прав та обов'язків, не може вважатися угодою, оскільки фактично вона спрямована на зовсім інший результат - порушити чиєсь право. Або наприклад: осо-ба гасить пожежу, рятує потопаючого, віддає знахідку її власникові - це правомірні дії, але й вони не є угодами, бо виникли не з метою встановлення, зміни, припинен-ня прав або обов'язків. Такі дії називаються юридични-ми вчинками.
2. Угодою визнається така дія, яка не лише була спрямована на результат, а й призвела до встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків. Укладаючи заповіт, спадкодавець вчиняє дію, спрямова-ну на встановлення для спадкоємців прав та обов'язків. Домовленість між наймодавцем і наймачем про підви-щення плати за користування переданим у найом май-ном встановлює зміну прав та обов'язків сторін у дого-ворі найму. Розірвання договору найму, укладеного на невизначений строк з ініціативи наймача чи наймодавця, призводить до припинення існуючих цивільних прав та обов'язків між цими суб'єктами.
3. Угодою визнається дія юридично незалежних, рів-ноправних осіб. Якщо працівник міліції вилучає у гро-мадянина автомобіль з метою переслідування правопо-рушника, то така дія не буде вважатися угодою, тому що працівник міліції реалізував свої владні повноваження. Не будуть угодами також адміністративні акти органів державного управління, які хоча і породжують цивільні правовідносини (зобов'язання про передачу будівель і споруд між державними юридичними особами), але вчиняються як власні акти суб'єктів адміністративного пра-ва. Ті особи, яким ці акти адресовані, повинні їх вико-нати незалежно від свого бажання.
Угода може призвести до встановлення цивільно-правових наслідків як безпосередньо, так і в поєднанні з іншими юридичними фактами. Прикладом безпосеред-нього породження угодою цивільних прав і обов'язків може бути договір купівлі-продажу. Сам момент укла-дання названого договору породжує обов'язок продавця передати майно у власність покупцеві, а покупець зо-бов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. В деяких випадках укладання угоди є не-достатнім для. породження прав і обов'язків. Наприклад, для виникнення права на перехід спадщини недостатньо одного заповіту, потрібно ще й відкриття спадщини, що виникає в день смерті спадкодавця. В даному випадку встановлення прав і обов'язків відбувається на підставі поєднання угоди (заповіту) і події - факту смерті.
Угоди, які вчиняють громадяни і юридичні особи, є досить різноманітними, а тому вимагають певної класифі-кації. Вона може проводитись за різними критеріями: за числом сторін, волевиявлення яких необхідно для виник-нення угоди, за співвідношеннями прав та обов'язків сто-рін в угоді; за моментом, з яким пов'язується виникнення угоди; за значенням підстав угоди для її дійсності і т.п.
У залежності від числа сторін, волевиявлення яких потрібне для виникнення угоди, угоди поділяють на одно-, дво- та багатосторонні. Односторонньою визнається угода, для виникнення якої досить дії однієї сторони. Наприклад, заповіт, акт прийняття спадщини, оголо-шення конкурсу і т.п„ При цьому треба мати на увазі, що хоча угода й породжується волею однієї особи, але ЇЇ правові наслідки тією чи іншою мірою зачіпають ін-тереси інших осіб. Так, заповіт може складатися для то-го, щоб позбавити спадщини тих, хто її отримав би при відсутності заповіту. Крім того, в односторонній угоді може бути об'єднана воля кількох осіб (оголошення конкурсу).
Якщо для виникнення угоди потрібні зустрічні дії Двох сторін, то це двостороння угода. Двосторонньою угодою виступає договір; двостороння угода може вини-кнути лише тоді, коли зустрічні дії сторін будуть пого-джені, що означає усунення розбіжностей відносно умов угоди. Наприклад, для укладання договору купівлі-продажу потрібно погодити зустрічну волю покупця і продавця. У двосторонній угоді на боці кожної із сторін можуть виступати як по одній особі, так і по кілька осіб, але воля всіх учасників, які виступають на одній стороні угоди, повинна виражати єдину волю.
Для виникнення багатосторонньої угоди потрібне во-левиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути як зустрічними (трьох- або чотирьохсторонній обмін жит-лом), так і спрямованими до однієї мети (сумісна діяль-ність). Багатосторонні угоди теж являють собою догово-ри. В багатосторонній угоді кожний з її учасників є са-мостійною стороною і виражає індивідуальну волю.
Угоди поділяються на платні й безоплатні. У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію, пов'язану з наданням будь-якого майна. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно (річ) у власність покупця, а останній зобо-в'язаний прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. В деяких угодах гроші можуть слугувати не лише оплатою вартості речей, а й виконання робіт, надання послуг тощо. З іншого боку, і речі можуть пере-даватися другій стороні не за гроші, а в обмін на іншу річ, або надання послуг. У безоплатній угоді обов'язок здійснити те чи інше майнове надання покладається на одну сторону. Зустрічного майнового задоволення ця сторона не отримує. Наприклад, передача майна за дого-вором дарування. Безоплатними будуть договори: позики грошей без стягнення процентів; безоплатного користу-вання майном; доручення без зобов'язання виплати по-віреному винагороду. Безоплатними
