Реферат на тему:

Поняття, підстави та види представництва

Однією з форм здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов'язків є представ-ництво.

Представництво — це правовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені ін-шої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки.

Представництво характеризується на-ступними ознаками:

- цивільні права та обов'язки нале-жать одній особі, а здійснюються безпо-середньо іншою;

- представник вчиняє певні юридич-ні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється);

- представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;

- представник діє виключно в межах наданих йому повноважень;

- правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він пред-ставляє. Якщо укладена представником угода спричинила для контрагента збитки, то зобов'язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчинення цієї угоди.

Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому інститутові юридичні особи мають мож-ливість повніше здійснювати свої повноваження, захи-щати інтереси в суді, арбітражному суді за допомогою кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація цивільних прав недієздатними осо-бами, малолітніми. Потреба представництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за місцем по-стійного проживання, тяжкої хвороби та інших обставин громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, поштові перекази, керувати транспортни-ми засобами, розпоряджатися майном, захищати свої інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на до-помогу приходить представник.

Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає. Са-ме ці ознаки відрізняють представництво від чималої низки подібних відносин.

Термін "представництво" в широкому розумінні включає відносини, які існують між особами, коли одна з них діє за іншу або під її контролем. Тому нерідко цим терміном користуються і тоді, коли йдеться про комісію, торгове представництво, відносини з брокерами, макле-рами, адвокатами.

Від представництва в цивільному праві потрібно від-різняти посередництво. Мета посередництва полягає в тому, щоб досягти укладання угоди між зацікавленими сторонами. Маклер - це особа, яка професійно займає-ться посередництвом при укладанні різних угод (купівлі-продажу товарів, цінних паперів, страхування тощо). Маклер, як правило, виступає відносно сторін як неза-лежний посередник, хоча й діє за рахунок коштів клієн-тів і за їх дорученням. Оскільки він як посередник пред-ставляє інтереси обох сторін, то й відповідає за свої дії перед кожною стороною.

Посередник сам не укладає угоди для сторони, він тільки фактично бере участь в її укладанні: готує проект договору, надсилає його зацікавленим сторонам або до-помагає їм зустрітися, бере участь у попередніх розмо-вах, що не мають юридичного змісту. Інколи функції торгових маклерів виконують брокери. Та ні маклери, ні брокери не можуть розглядатися як представники, зви-чайно, окрім тих випадків, коли з маклерськими чи бро-керськими конторами укладено договір доручення.

Не є представниками посильні, кур'єри, тобто ті особи, які лише виконують функції передачі листа, те-леграми, проекту договору, іншої інформації. Вони інко-ли навіть не тільки не знають, а й не розуміють змісту документа. Посланцями (посильними) можуть бути навіть тварини, птахи. На відміну від представника, посильний своєю волею не бере участі у встановленні визначених юридичних наслідків. Він лише передає вже фактично виражену волю особи, відображену в тексті документа. Тобто він виступає не як юридичний, а як фактичний учасник відносин.

Роль посередника закінчується саме там, де фактичні дії набувають юридичного змісту. Волевиявлення, щодо укладання угоди виходить не від нього, а від особи, яка зацікавлена цю угоду укласти. Посередник повноважень на укладання угоди не має. Його обов'язок полягає в тому, щоб знайти, звести осіб, які зацікавлені, озна-йомити їх з можливістю укладення угоди, ЇЇ умовами, змістом.

Відрізняються від представника й інші особи, які, не виражаючи самостійної волі, надають фактичні послуги, допомагають особі виразити свою волю й виконати не-обхідні дії: перекладач, тлумач, особа, яка підписує угоду за неписьменного чи за особу, яка в силу фізичного ста-ну не може поставити свій підпис.

Особливості має так зване комерційне представницт-во. Комерційним представником є особа, яка постійно і самостійно представляє підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укла-деного в письмовій формі, який містить перелік повно-важень представника, а при відсутності вказівок на такі повноваження — також довіреності.

За загальним правилом, представник не може укла-дати угоди між особами, представником яких він є, ко-мерційне ж представництво дозволяє укладати такі уго-ди, але тільки в разі згоди на це обох сторін.

Представник вчиняє юридичні дії від імені того, кого він представляє. Тобто він сповіщає про свій намір ство-рити права та обов'язки не для себе, а для іншої особи. Якщо це не зрозуміло із обставин, за яких діє представ-ник, то він зобов'язаний повідомити про це контрагента. Саме цим представництво відрізняється від таких близь-ких до представництва правовідносин, як договір комісії, коли одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дору-ченням іншої сторони (комітента) за винагороду вчини-ти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комі-тента. Тобто, на відміну від представника, який діє від іме-ні того, кого представляє, комісіонер діє від свого імені.

Дії представника особи спричиняють певні правові наслідки для інших лише в тому разі, коли представниц-тво є належним і здійснюється в межах наданих