може бути закінченим. Так, ст. 79 АПК України передбачає, що провадження по справі зупиняється, якщо: вирішується спір, до розг-ляду якого неможливо прийняти рішення по справі. Ар-бітражне провадження може бути також зупинене: при призначенні експертизи, заміни однієї із сторін правона-ступником внаслідок реорганізації; направлення судом матеріалів у слідчі органи. Ст. 221 ЦПК України серед інших підстав називає втрату стороною дієздатності, пе-ребування відповідача у Збройних Силах, розшук відпо-відача тощо. Після усунення цих перешкод провадження по справі поновлюється.
Зупинення строку позовної давності може мати місце лише тоді, коли обставини, які є підставою для зупинення перебігу строків, виникли в останні 6 місяців строку давності. Якщо строк позовної давності менший за 6 місяців, то він зупиняється незалежно від того, коли ці обставини виникли чи тривають,
Після того, як обставина, що була підставою для зу-пинення перебігу строку позовної давності, зникла, пе-ребіг строку позовної давності продовжується. Якщо для пред'явлення позову залишилося менше 6-ти місяців, він продовжується до 6-ти місяців, а якщо строк позов-ної давності взагалі менший 6-ти місяців, то строк про-довжується до строку позовної давності за вимогою.
КТМУ (ст. 393) називає виняток з цього загального правила. У випадку, коли судно протягом позовної дав-ності не могли застати у водах України, строк позовної давності продовжується до трьох років.
Перерва перебігу строків позовної давності. Перебіг позовної давності може бути не тільки зупи-нено, а й перервано. Перерва перебігу позовної давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за юридичними наслідками. Загальною підставою для пе-рерви строку позовної давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто звернення з позовом на-лежного позивача до належного відповідача і в належ-ний судовий орган.
Якщо позивач не виконав вимог щодо позовної за-яви, то відповідно до ст. 63 АПК України позовна заява повертається без розгляду і таке звернення не перериває перебігу строків позовної давності,
У відносинах, у яких стороною є громадянин, перебіг строку давності переривається вчиненням дій, що. свід-чать про визнання боргу (часткове виконання зобов'я-зання, письмове прохання про відстрочку сплати боргу тощо. (У ст. 203 ЦК Російської Федерації відсутні спеці-альні вимоги щодо суб'єктного складу таких правовідно-син, тобто у РФ такі дії можуть вчиняти і юридичні особи.)
Усне визнання зобов'язання чи усна обіцянка спла-тити борг певного числа не є підставою для перерви строку. За спорами організацій, виконання зобов'язаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, досилка комплектуючих частин при поставці не-комплектної продукції, заміна неякісної продукції на якісну), не є підставою для перерви строку позовної дав-ності.
При зупиненні строку перебіг строку продовжується, а в разі перерви — перебіг строку починається спочатку.
Поновлення строків позовної давності.
Якщо позивач пропустив строк позовної давності - це безумовна підстава для того, щоб залишити його по-зов без задоволення. Але пропуск строку може мати міс-це за обставин, які не залежали від позивача і які, проте, не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності. Тому було б несправедливим відмовляти пози-вачеві в захисті порушеного права з мотивів пропуску строків давності.
За виняткових обставин суд чи арбітражний суд може поновити пропущений строк позовної давності і захис-тити порушене право.
Б цивільному законодавстві України відсутній пере-лік таких поважних причин. Російський законодавець серед таких підстав називає тяжку хворобу позивача, безпорадний стан, неписьменність (ст. 205 ЦК Російсь-кої Федерації).
У судовій та арбітражній практиці такими обстави-нами, як правило, визнаються також неповноліття пози-вача при відсутності опікунів чи піклувальників, перебу-вання в довготривалому закордонному відрядженні, у місцях позбавлення волі з наступною реабілітацією. За спорами з участю організацій — невстановлення відпові-дача у зв'язку з відсутністю маркіровки вантажу тощо.
Закінчення строку позовної давності позбавляє пози-вача права на позов у матеріальному розумінні, оскільки позивач втрачає право на примусове виконання зо-бов'язання порушником. Але боржник може виконати збов'язання добровільно і після закінчення строку по-зовної давності.
Боржник, який виконав зобов'язання після закін-чення строку позовної давності, навіть за умов, що він не знав про закінчення строку позовної давності, не має права вимагати повернення того, що він виконав.
Щодо наслідків закінчення перебігу строків позовної давності в літературі висловлювалися різні думки. Одні автори вважають, що закінчення строку позовної давно-сті припиняє й існування самого суб'єктивного права, яке не може існувати без можливості примусового його здійснення г. Інші автори висловлюють точку зору, згід-но з якою управомочена особа втрачає суб'єктивне пра-во лише з моменту винесення судом рішення про відмо-ву в задоволенні позову або в поновленні порушеного строку позовної давності.
Більшість же цивілістів вважають, що закінчення по-зовної давності не припиняє існування суб'єктивного права, оскільки боржник може виконати зобов'язання, незважаючи на закінчення строку позовної давності.