Характеристика інвестиційного законодавства України
Норми права, що регулюють суспільні відносини в сфері інвестування, знаходять своє формальне закріп-лення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відпо-відних державних органів, покликана регулювати су-купність складних суспільних відносин, що виникають в процесі інвестування. Законодавство про інвести-ційну діяльність включає в себе видані відповідними державними органами нормативні акти: закони та підзаконні акти (постанови, укази, розпорядження, нака-зи та ін.).
В Україні власне законодавство про інвестиційну діяльність з'явилося після прийняття 24 серпня 1991 p. Ак-ту проголошення незалежності України.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p. є першим нормативним актом, що визначає загальні правові, економічні та соціальні умо-ви інвестиційної діяльності на території України. Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992р. був першим нормативним актом, яким регла-ментовано процес іноземного інвестування в Україні. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. №55—93 «Про режим іноземного інвестування» зупи-нив його дію. Це було викликано тим, що згаданий за-кон мав ряд недоліків. Зокрема, в ньому не було вста-новлено мінімального розміру та виду іноземних інвестицій, для яких встановлювалися податкові пільги. За період дії цього закону, за деякими підрахунками, до 42 відсотків усіх іноземних інвесторів вклали в еко-номіку України менше ніж 1000 доларів, а зустрічалися спільні підприємства з іноземними інвестиціями розмі-ром 7 доларів США '. Таким чином, закон надавав мож-ливість іноземним інвесторам отримувати податкові пільги на території України, а також обходити податко-ве законодавство і в своїх країнах, в разі існування угод про уникнення подвійного оподаткування між Украї-ною та відповідною країною. Існував завуальований імпорт товарів під виглядом вкладів у статутні фонди спільних підприємств з наступною реалізацією третім особам. Виникла також потреба у диференціації піль-гового режиму для інвестицій у конвертованій валюті, у формі майна, майнових прав, нових технологій тощо. У згаданому Декреті було змінено поняття підприєм-ства з іноземними інвестиціями, до яких стали від-носити підприємства з кваліфікаційними інвестиціями, тобто інвестиціями певних мінімальних розмірів і видів.
19 березня 1996 p. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», який відмінив дію вищезазначеного Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. № 55—93 «Про ре-жим іноземного інвестування». В цілому цей закон міс-тить багато положень, які перейшли до нього з цього Дек-рету. Однак, поряд з цим, в ньому міститься також багато якісно нових елементів, не всі з яких можуть отримати позитивну оцінку.
Найважливішою суттєвою рисою нового закону, що відрізняє його від попереднього законодавства про іноземні інвестиції, є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаче-ними законодавством та міжнародними договорами України. Крім цього в законі містяться положення про те, що під-приємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України.
Проте, у цьому ж законі зазначається, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвести-цій, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий ре-жим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Але ці положення є, щонайменше, декларативними, якщо ма-ти на увазі те, що цим же законом визнається таким, що втратив чинність Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні».
' Урядовий кур'єр. - 1993. — № 87. — Червень.
Окрім того, цим законом були передбачені критерії надання пільг для інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій лише стосовно пріоритетних на-прямків, в яких вони мають здійснюватися. А такі важливі критерії, як обсяг іноземних інвестицій, їх види, на жаль, до уваги не бралися.
Поряд з вищезазначеним, у новому законі міститься ряд нових позитивних положень, яких не було у Декреті Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55—93 «Про режим іноземного інвестування». Зокрема, чітко визначено момент набуття підприємством статусу під-приємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Одначе, на практиці можуть виникнути складності у разі здійснення іноземного інвестування у вигляді май-нових прав або прав інтелектуальної власності, що, на на-шу думку, вже вимагає внесення відповідних роз'яснень до цього закону.
Позитивним є те, що державна реєстрація іноземних інвестицій за законом здійснюється лише після фактично-го їх внесення, тоді як відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p. № 55—93 «Про ре-жим іноземного інвестування» їх можна було реєструвати і до моменту фактичного внесення (тобто могли реєстру-ватися лише наміри здійснити іноземну інвестицію). Більш чітко визначаються порядок та умови звільнення від обкладення митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду під-приємств з іноземними інвестиціями.
Особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності на території України є те, що, поряд із Закона-ми України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», інвестори мають враховувати також положення цілого ряду інших законів та під-законних нормативних актів. Зокрема, це Закони України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про власність», «Про банки і банківську діяльність», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяль-ність», «Про загальні засади створення та функціо-нування спеціальних (вільних) економічних зон», законо-давство про приватизацію та фондовий ринок тощо. Вза-галі, на сьогодні, із положеннями статей Закону України «Про інвестиційну діяльність» кореспондують положення близько 100 законодавчих та підзаконних нормативних актів України.
§3. Міжнародні договори