В окремих федераціях назви палат парламентів відображають не тільки відповідну форму державного устрою, а й різний характер пред-ставництва. Так, в Австрії нижня палата має назву національної ради, а верхня — союзної ради. У Швейцарії — відповідно національна рада і ра-да кантонів, у Росії — державна дума і рада федерації, в Індії — народ-на палата і палата штатів. Назви палат парламенту ФРН — союзні збори і союзна рада — засвідчують лише федеральний устрій цієї держави. (У вітчизняній літературі палати парламенту ФРН називаються відповідно бундестаг і бундесрат, що е транскрипцією з німецької мови.)

Інколи в назвах палат лише умовно позначається формальне поло-ження їх у рамках представницького органу. Так, у Нідерландах верхню палату парламенту називають першою палатою, а нижню — другою.

Істотне значення в характеристиці побудови парламентів має порядок формування палат. Нижні палати двопалатних парламентів, як і однопа-латні парламенти в цілому, практично повсюдно формуються на основі пря-мих виборів. При цьому в законодавстві звичайно фіксується норма пред-ставництва, тобто визначається середня кількість виборців, від якої в пала-ту (парламент) обирається один депутат. Такий порядок формування нижніх палат іноді забезпечує представницький характер парламенту в цілому.

Порядок формування верхніх палат має істотні відмінності і звичай-но відрізняється від прийнятого для нижніх. В ряді країн застосовуються прямі вибори. Їх нерідко проводять не тільки на основі виборчого права з більш високим віковим цензом, а й з використанням інших виборчих сис-тем. Зокрема, так формують іспанський, італійський, польський, румун-ський і чеський сенати, а також палату радників парламенту Японії.

Свої особливості мають прямі вибори у верхні палати парламентів де-яких федеративних держав. Представництво в таких палатах насамперед враховує наявність суб'єктів федерації. Від кожного суб'єкта обирається рівна кількість депутатів. Так, сенат конгресу США обирається безпосеред-ньо виборчим корпусом за принципом «по два сенатори від кожного шта-ту». На таких самих засадах відбуваються вибори верхніх палат парла-ментів Венесуели, Мексики і Бразилії. У Швейцарії до ради кантонів оби-рають по два представники від кожного суб'єкта федерації. Для цього у 22 кантонах проводять прямі вибори, в одному відповідна процедура відбу-вається в рамках кантонального представницького органу.

Представництво у верхній палаті парламенту Австралії забезпечують 12 сенаторів від кожного штату і два сенатори від кожної з так званих те-риторій, що не мають статусу штату. В Югославії до складу верхньої пала-ти входять 40 депутатів, обраних у рівній кількості від республік — суб'єктів цієї федерації (Сербії і Чорногорії). За аналогічними або близькими принципами формується повністю або частково склад верхніх палат парламентів таких федеративних держав, як Малайзія та Нігерія.

Суб'єкти федерацій мають різну чисельність населення і, отже, різняться кількісним складом виборчого корпусу. Тому розглянута прак-тика формування верхніх палат призводить до фактичного порушення принципу рівного представництва у масштабах усієї країни. Проте ці по-рушення вважаються об'єктивними.

Існують країни, де принцип рівного представництва суб'єктів феде-рацій у верхніх палатах парламентів трансформувався у рівне представни-цтво від адміністративно-територіальних одиниць. Так, у Хорватії до пала-ти округів обирають по три представники від кожної відповідної одиниці.

В окремих країнах склад верхніх палат формується шляхом непря-мих, або багатоступінчастих виборів. Прикладом може бути сенат парла-менту Франції, який за конституцією забезпечує представництво «тери-торіальних колективів» республіки, а також французів, що мешкають за межами країни.

Сенаторів обирають спеціальні колегії, що утворюються в департамен-тах — одиницях адміністративно-територіального поділу. До складу кожної такої колегії входять депутати національних зборів (нижньої палати) від де-партаменту, генеральні радники (члени представницького органу самовряду-вання) і делегати від муніципальних органів комун — найнижчої ланки адміністративно-територіального поділу. Враховуючи те, що депутати на-ціональних зборів і генеральні радники департаментів самі обрані населен-ням, а делегатів від комун обирають муніципалітети, тобто обрані населен-ням відповідних територій представницькі органи самоврядування, вибори в сенат французького парламенту слід визнати дво- і триступінчастими.

У Нідерландах верхня (перша) палата формується на основі дво-ступінчастих виборів. Її члени обираються провінційними штатами, які є представницькими органами самоврядування. З використанням процеду-ри непрямих виборів заміщуються всі або частина місць у верхніх пала-тах парламентів деяких інших країн.

Свої особливості мають непрямі вибори у верхню палату парламенту Австрії. Законодавчі органи (ландтаги) земель обирають своїх представників до федеральної ради. Кількість цих представників залежить від чисельності населення суб'єктів федерації і варіюється від трьох до дванадцяти. При цьому члени федеральної ради обираються на строки власних повноважень ландтагів. Враховуючи, що ці строки різняться, депутати верхньої палати федерального парламенту перебувають не в рівному становищі.

Своєрідним є порядок формування верхньої палати парламенту Словенії — національної ради. Її члени також займають свої місця у представницькому органі за результатами непрямих виборів. Однак найваж-ливішим є те, що представництво в цій палаті має, по суті, корпоратив-ний характер: з 40 радників по чотири обирають від підприємців, від осіб, зайнятих за наймом, від фермерів, представників так званого малого бізнесу і «вільних» професій, шість — від різного роду громадських об'єднань і установ, що займаються неприбутковою діяльністю, і 22 — від територій. Усі радники є обраними на п'ять років, хоч порядок виборів їх не однаковий. Подібне представництво іноді називають реальним. Воно відоме історії парламентаризму. Проте на сьогодні така практика майже унікальна. Тому не дивно, що конституційні повноваження верхньої па-лати парламенту Словенії мають обмежений характер.

У формуванні верхніх палат використовуються і деякі інші виборчі