Існує у ФРН і спеціальний орган — відомство федерального канц-лера, яке безпосередньо пов'язане з главою уряду і сприяє концентрації в його руках головних повноважень. Цей орган координує діяльність усіх міністерств і займається узгодженням її з позицією канцлера. Важливу роль відомство федерального канцлера відіграє і в законодавчому процесі. Зокрема, в його структурах відбувається основна робота з підготовки уря-дових законопроектів. Очолює відомство особа у ранзі міністра.

У Франції конституція передбачає створення спеціальних органів ви-конавчої влади поза офіційною урядовою структурою. «Президент очолює збройні сили. Він головує в радах і вищих комітетах оборони» (ст. 15). У разі необхідності засіданнями цих рад і комітетів може керувати прем'єр-міністр.

Крім оборонних рад і комітетів, у Франції існує ціла система міжміністерських рад і комітетів. Відповідні ради очолює президент, ро-ботою комітетів керує прем'єр-міністр. До їхнього складу входять також міністри і державні секретарі. І хоч утворення таких органів консти-туцією не передбачено, вони відіграють важливу роль у сфері державно-го управління. Міжміністерські ради і комітети не тільки готують відповідні проекти рішень уряду Франції, а й у межах своєї компетенції приймають самостійні управлінські рішення. Ці ради і комітети можна розглядати не тільки як робочі органи уряду, а й як допоміжні структу-ри при президенті та прем'єр-міністрі. В деяких випадках вони своєю діяльністю можуть навіть підміняти уряд.

Важливу роль у здійсненні виконавчої влади відіграють так звані служби Єлисейського палацу, назва яких пов'язана з офіційною рези-денцією президента. Ці служби є штатом його особистих співробітників. Частина з них наділена політичними функціями і можливостями впливу на урядову діяльність. За своїм характером служби Єлисейського палацу являють собою своєрідний канал зв'язку президента й уряду та один з ва-желів у руках глави держави для реалізації його власних повноважень. Спеціальний апарат існує і при прем'єр-міністрі.

Значними особливостями відзначається організація виконавчої вла-ди в США. Конституція не встановлює поділу компетенції у сфері вико-навчої влади між президентом, членами кабінету, іншими посадовими особами. Ця влада повністю належить президентові. Більше того, саме існування кабінету конституцією навіть не передбачене. Вважається, що він створений і діє на основі конституційних звичаїв. Аналогічна ситу-ація має місце у Великобританії. Тут кабінет також існує ніби поза сфе-рою конституційно-правового регулювання. В юридичних джерелах кон-ституції немає навіть згадки про цей найважливіший державний орган.

Однак якщо у Великобританії кабінет є, по суті, вищим органом виконавчої влади, то у США відповідний орган виконує допоміжні функції при президенті. Як зазначалося, міністри вважаються помічниками прези-дента у здійсненні ним своєї компетенції. Склад кабінету і повноваження його окремих членів визначаються президентом. У засіданнях кабінету США, які проходять під головуванням президента, беруть участь керівни-ки міністерств, а також звичайно віце-президент та деякі інші особи, що мають статус члена кабінету. Крім цього на засідання кабінету можуть бу-ти запрошені різні посадові особи адміністрації. Порядок роботи кабінету повністю залежить від президента. Кабінет не приймає офіційних рішень, і президент вільний сприймати або не сприймати міркування його членів.

До системи федеральної виконавчої влади, ключовою фігурою якої є президент США, входять інші, не зв'язані між собою і з кабінетом структу-ри. Однією з них є виконавчий апарат при президенті. На відміну від кабіне-ту, цей апарат має офіційний юридичний статус. Він був утворений у 1939 р. на основі спеціального закону, за яким постійно діючі органи, керів-ники яких не входили до складу кабінету, були зведені в єдину систему.

Склад виконавчого апарату при президенті досить рухомий: за різних часів до нього входило від 4 до 20 органів. Найважливішими серед них є адміністративно-бюджетне управління, рада національної безпеки (один з головних центрів розробки і прийняття політичних рішень), центральне розвідувальне управління, рада з питань якості навколишнього середовища, національна рада з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА), рада економічних консультантів тощо. Але називати виконавчий апарат при президенті єдиним органом колегіального характеру було б неправильно. Керівники органів, що входять до його складу, ніколи спільно не засідають. Самі ж ці органи, як і міністерства, виконують допоміжні функції при пре-зиденті. Останнє слово у прийнятті рішень і в здійсненні заходів у сфері ви-конавчої влади завжди належить президенту.

Визначаючи місце і роль у державному механізмі виконавчого апа-рату при президенті США, треба також враховувати, що для призначен-ня керівників відповідних органів не завжди застосовується консти-туційна процедура надання «поради і згоди» сенату. Остання, як було за-значено, є обов'язковою при призначенні членів кабінету.

Нарешті, аналізуючи особливості організації виконавчої влади в США, треба згадати про різноманітні й численні органи, які не входять до назва-них структур, самі не становлять єдиної структури і діють самостійно під за-гальним керівництвом президента. Це адміністративні, регулюючі агентства тощо. Частина з них утворюється на основі актів конгресу, а їхні керівники відіграють не менш важливу роль, ніж міністри. Про це свідчить хоча б той факт, що їх запрошують на засідання кабінету. Важливе місце у системі виконавчої влади займають і так звані президентські комісії, які звичайно утворюють на підставі акта глави держави. У багатьох випадках керівників таких комісій призначають з «поради і згоди» сенату. Ці органи виконують різноманітні функції за дорученням президента.

Президент як носій виконавчої влади має і свій особистий до-поміжний апарат. До штату останнього входять помічники глави держа-ви, які працюють на постійній основі. Вони займаються різними питання-ми за дорученням президента,