Що ж до самої процедури імпічменту, то її порядок визначений по-різному. У Великобританії палата громад формулює звинувачення і пору-шує справу, а палата лордів розглядає її і виносить остаточне рішення. В останній раз процедуру імпічменту щодо членів уряду в цій країні було використано на початку XIX ст.

У цілому подібний порядок імпічменту встановлений Конституцією США та в більшості інших президентських республік. Як і у Великобри-танії, нижня палата конгресу США виступає в ролі слідчого та обвинувача. Для цього вона створює комітет з розслідування, і на основі його доповіді приймає рішення про обвинувачення. Порушену в такий спосіб справу на за-критому засіданні розглядає верхня палата, рішення приймається 2/3 її складу. Наслідком може бути усунення з посади і позбавлення права займа-ти «почесну, відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів» будь-якої федеральної посадової особи, якщо її, згідно зі ст. 2 (розділ четвертий) Конституції, буде викрито у «зраді, хабарництві або інших тяжких злочинах і кримінальних вчинках».

Однак на цьому юридичні наслідки скоєного не закінчуються. В по-дальшому проводять розслідування загального характеру, справу переда-ють до звичайного суду і винний несе покарання. За всю історію США мав місце тільки один випадок (у XIX ст.) застосування процедури імпічменту щодо президента, але останній був підтриманий сенатом. Найчастіше до відповідальності з використанням такої процедури притягували суддів фе-деральних судів.

Процедури імпічменту встановлені конституціями і в деяких країнах із змішаною республіканською формою правління. У Росії в ст. 93 Конституції визначено, що президент може бути усунутий з поста тільки на підставі висунутого нижньою палатою парламенту обвинувачення у державній зраді або у вчиненні іншого тяжкого злочину. При цьому обви-нувачення має бути підтверджене висновком верховного суду про на-явність у діях президента ознак злочину і висновком конституційного су-ду про додержання встановленого порядку обвинувачення.

Рішення нижньої палати про висунення обвинувачення і верхньої палати про усунення президента Росії повинні бути прийняті 2/3 голосів їх загальної кількості. Відповідна пропозиція розглядається в нижній па-латі з ініціативи 1/3 її складу і при наявності висновку спеціальної комісії, утвореної цією палатою. Саме рішення верхньої палати про усу-нення президента з поста має бути прийняте не пізніше, ніж у тримісяч-ний строк після висунення нижньою палатою обвинувачення. Якщо про-тягом цього строку рішення верхньої палати не буде прийняте, обвинува-чення проти президента вважається відхиленим.

В Ірландії, згідно зі ст. 12 Конституції, «президент може бути відда-ний до суду парламентом за встановлену негідну поведінку». Обвинувачен-ня формулює будь-яка з палат парламенту. Пропозиція про таке обвинува-чення повинна бути прийнята не менш, ніж 2/3 складу відповідної палати. Якщо одна з палат висуває обвинувачення проти президента, інша палата веде розслідування або дає розпорядження про таке розслідування. За ре-зультатами цього розслідування вона може прийняти більшістю у 2/3 го-лосів її складу резолюцію про усунення президента з поста.

Класична процедура імпічменту здійснюється у двопалатних парла-ментах. Вона пов'язана з конституційною відповідальністю президентів, хоч у США її застосовують і до інших суб'єктів виконавчої влади. Теоретично не виключена відповідальність членів уряду у порядку імпічменту в тих країнах з парламентарними формами правління, де вона визнана. В усіх країнах за-стосування процедури імпічменту є оцінкою діяльності суб'єктів виконавчої політичної влади з позицій визначення її конституційності і законності.

Значно відмінні від процедури власне імпічменту парламентські процедури усунення президента прийняті в деяких країнах із змішаною республіканською формою правління. Головну роль у здійсненні цих про-цедур відіграють парламенти. Президент може бути зміщений за рішен-ням парламенту, прийнятим 2/3 його членів. Підставами для такого рішення можуть бути порушення конституції та вчинення злочину. Вис-новок про порушення президентом основного закону робить консти-туційний суд, а про вчинення злочину — спеціальна комісія парламенту. Подібні процедури встановлені в конституціях Киргизстану, Латвії, Лит-ви, Туреччини та деяких інших держав.

В Молдові і Румунії пропозиція про усунення президента з поста може бути прийнята парламентом відповідно двома третинами і абсолют-ною більшістю його членів. Цьому передує висновок конституційного су-ду. Протягом місяця пропозиція парламенту має бути винесена на рефе-рендум, за результатами якого і вирішується політична доля президента. Розглянуті процедури іноді називають імпічментом, що не відповідає ус-таленій конституційній теорії.

Свої особливості має процедура зміщення президентів парламента-ми спільно з органами конституційної юстиції, яку також неточно визна-чають як імпічмент. Ця процедура встановлена в конституціях у ряді країн з парламентарно-республіканською і змішаною республіканською формами правління. Тут парламенти беруть активну участь у вирішенні питання про усунення президентів з поста, хоч не менш важливу роль у відповідному процесі відіграють і конституційні суди.

У Чехії за обвинуваченням у державній зраді, висунутим верхньою палатою парламенту, президент може бути зміщений конституційним судом з поста і позбавлений права займати його у майбутньому. В Австрії обвину-вачення проти президента у порушенні конституції висувають на спеціаль-ному засіданні обох палат парламенту. Конституційний суд може не тільки змістити президента, а й за певних умов тимчасово позбавити його політич-них прав. У ФРН кожна з палат парламенту може сформулювати проти пре-зидента обвинувачення у навмисному порушенні конституції або закону і передати справу до конституційного суду. Відповідне рішення має бути прийняте кваліфікованою більшістю у 2/3 складу палати.