У 70-і роки XX ст. подібна практика була законодавче обмежена. Згідно з існуючим на сьогодні положенням, президент, якщо він вирішив, що певна частина бюджетних асигнувань не повинна витрачатись, зобов'яза-ний звернутися до конгресу із спеціальним посланням про зміну в бюджеті. Якщо протягом 45 днів конгрес не прийме відповідного закону, бюджетні кошти мають бути витрачені. Президент може також ставити питання про продовження строків реалізації тієї чи іншої статті бюджету, а конгрес шля-хом прийняття однією з його палат резолюції може вимагати невідкладно-го її виконання. Все це допомагає збалансувати взаємовідносини законодав-чої і виконавчої влади за змістом положень основного закону.