Враховуючи спільність окремих правових систем сучаснос-ті, їх об'єднують за схожими суттєвими юридичними озна-ками, використовуючи, зокрема, для позначення термін "пра-вова сім'я". Мова йде про схожість історичного розвитку, дже-рел і структури основних інститутів і галузей права певних держав, їхніх правової культури, традицій тощо. Тобто це су-купність національних правових систем у межах єдиного типу права. До речі, класифікація правових систем різних держав у "сім'ї" чи інші групи, кожна з яких становила б оригінальний правовий тип, відбувалася ще в XIX столітті. Нині питання класифікації отримало майже оптимальне, однозначне вирішення.

У цьому навчальному посібнику в розумінні національної правової системи використовуватимуться поняття "правова система", "система права". Якщо мова йтиме про сукупність правових систем держав, згрупованих за певними харак-терними для них рисами (класифікаційними ознаками), вживаються терміни: "сім'я континентального права", "сім'я загального права" тощо. Інші ж терміни нічого нового, крім вербальної різноманітності, не дають.

4. Мета порівняльного методу

На теперішній час для нашої держави особливо актуальним є питання створення її якісного права. Для того, щоб нор-мативно-правові акти були якісними, необхідно, зокрема, ви-користовувати результати порівняльного методу щодо еле-ментів правової системи. Тому метою застосування цього ме-тоду є вивчення права інших держав у зв'язку з численними

міжнародними зв'язками, юридичними угодами, а також уні-фікацією права.

Порівняльний метод дозволяє, зокрема, зробити висновок про те, як вирішуються схожі питання в типологічне різних чи однакових правових системах. Адже до їх вирішення мо-жуть застосовуватися різні чи однакові юридико-технічні способи. Результат Їх вирішення може бути також різний чи одна-ковий. Це стосується, наприклад, укладення угод, способів ви-конання зобов'язань.

Практична корисність порівняльного методу завжди пов'я-зувалася з виконанням завдань міжнародного приватного пра-ва. Останнє повинно було забезпечити у міжнародному обігу здійснення національних законів та встановити гармонію між ними й нормами міжнародного права. Таке завдання могло бути належним чином досягнуто, зокрема, через порівняння норм національного права й побудову з них "середньої" норми, яка гармонувала б з окремими його нормами. Правники по-різному ставилися до корисності вказаного методу, ігноруючи (Бартен) чи перебільшуючи його значення для міжнародного приватного права (Р. В. Тарановський, Ламбер та ін.). За останнього підходу вважалося навіть можливим встановити так званий міжнародний юридичний порядок, створити за-гальне право цивілізованого людства, норми якого використо-вувалися б для усунення конфліктів у праві. Безперечно, за-стосування порівняльного методу сприяє зближенню окремих правових систем. Проте повна, загальна уніфікація норм права неможлива.

Значення вказаного методу стосовно міжнародного приват-ного права взагалі та окремих його об'єктів дослідження мож-на розглядати з позицій: правотворчості (внутрінаціональної та актів міжнародного характеру); правозастосовної діяльнос-ті; доктрини права.

У правотворчій та правозастосовній діяльності порівняль-но-правовий метод використовується для вирішення правовід-ношення, яке постає перед судом. Тоді відбувається абстрагу-вання від "власної" системи права, наприклад, за встановлення змісту іноземного закону; під час вирішення проблеми квалі-фікації, яка виникає у процесі застосування колізійних норм;

у разі кваліфікації юридичних понять обсягу та прив'язки ко-лізійної норми. Тому в цих сферах діяльності порівняльний метод служить для: 1) тлумачення права; 2) уніфікації чи розмежування його норм; 3) встановлення загальновизнаних правових принципів; 4) вирішення питання прийняття чи неприйняття зворотного відсилання чи відсилання до зако-нодавства третьої держави в разі застосування колізійної норми; 5) оцінки співвідносності правових норм та інститутів;

6) виявлення позитивного та негативного правотворчого та правозастосовного досвіду, зокрема неефективності норм права; 7) використання застереження про публічний порядок;

8) передбачення можливого рішення зі спірного питання й уникнення помилкового рішення; 9) перспективного плану-вання законодавчої діяльності; 10) зміни національного зако-нодавства. Вказаний метод сприяє вдосконаленню юридичної техніки, зокрема законодавчої, замінює експериментування в законодавстві, що є важливим для кожної держави.

У доктрині права порівняльний метод дозволяє: 1) виявити протилежність, різницю, риси наступності правових систем різних історичних типів і правових "сімей"; 2) формулювати загальнотеоретичні положення та конструкції; 3) виявити за-кономірності функціонування й розвитку правових систем.

Зазначений метод є ефективним, якщо законодавство, судо-ва практика, звичаї, норми моралі, які регулюють певні право-відносини, аналізуються комплексно. Вказане було б іде-альним, зокрема в разі застосування норм іноземного права. Загалом порівняльно-правовий метод сприяє глибокому піз-нанню власного права завдяки формулюванню висновків, які базуються й на досвіді інших правових систем. Адже знання, отримані в процесі чи внаслідок порівняння, завжди можуть стати джерелом нових знань.