ВСТУП

Нотаріат – спеціальний правозастосовчий, юрисдикційний орган, який владно вирішує у межах своєї компнтенції правові питання, то його діяльність можна розглядати як особливий вид державнлої діяльності, що здійснюється в певному процесуальному порядку.

Згідно з Конституцією України (ст. 59) кожному громадянину гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього консти-туційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату обмежений безспірною цивільною юрисдикцією. [1]

З моменту прийняття в 1993 р. Закону України «Про нотаріат» сплинув час. Сьогодні вже немає сумнівів у правильності введення так званого приватного нотаріату, заснованого на латинській моделі, який успішно функціонує поряд з державним в одному правовому полі. Подальший розви-ток цивільно-правових відносин та цивіль-ного обігу, функціонування ринкової еко-номіки, досвід в процесі становлення систе-ми нотаріату на нових засадах та виникнен-ня деяких практичних проблем його функціонування викликають необхідність змін у чинному законодавстві про нотаріат.

У зв'язку з цим на сьогодні розроблено декілька проектів нормативних актів, що регулюють нотаріальну діяльність, в яких міститься низка пропозицій щодо реформи нотаріату та вдосконалення нотаріальної форми охорони та захисту прав.

Згідно з вимогами Закону в Україні вперше було створено дер-жавні нотаріальні архіви. Підвищення вимог до посади нотаріуса зумовлювалося розвитком господарської діяльності у країні, що спричинювалось до необхідності укладення великої кількості угод, договорів та визначення їх правово-го значення шляхом падання їм офіційності та юридичної вірогідності.

Нині в Україні триває процес удосконалення нотаріальної діяль-ності. Про це свідчать прийняті в 1998 р. Укази Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" і "Про впорядку-вання справлення плати за вчинення нотаріальних дій", згідно з якими значно поширились компетенція і повноваження приватного нотаріату.

Про подальше правове реформування нотаріату з метою безумов-ного забезпечення важливого принципу правової держави — поєднан-ня інтересів громадянина і держави на основі пріоритетності прав людини і громадянина — свідчить проект нового закону "Про нотарі-ат", який розглядається у Верховній Раді України. У запропоновано-му проекті Закону основним є положення про те, що нотаріат в Україні повинен існувати як незалежний правовий інститут, який діє від імені держави і керується лише законом.

За чинним законодавством до системи но-таріату входять посадові особи виконкомів сільських, селищних, міських рад. В кон-тексті наближення нотаріату до латинської моделі проблемним є питання про обгрун-тованість віднесення таких осіб до но-таріальних органів.

Хотілося б звернути увагу на те, що пропозиції щодо майбутніх змін у нотаріальному законодавстві, як і чинний Закон, взагалі ігнорують процесуальний ха-рактер нотаріальної діяльності. Проявом цієї ситуації є відсутність статей, які б вка-зували на наслідки порушення норм, що регулюють порядок вчинення нотаріальних дій (як загальний, так і спеціальний). Од-нак саме такі порушення є підставою для визнання нотаріальної дії незаконною, а, отже, й недійсною, та скасування її судом, і саме ці обставини мають становити пред-мет доказування у подібних судових спра-вах.

Слід зазначити, що останнім часом науковці приділяють нотаріату дедалі більше уваги. Розвивається наука про но-таріат, більшого визнання та поглиблення набуває теорія нотаріального процесу. Крім того, вкрай необхідним є вив-чення в юридичних закладах освіти навчальної дисципліни «Нотаріат» та підготовка фахівців у галузі нотаріальної практики

Актуальність теми: що стосується процесуальних питань порядка вчинення нотаріальних дій, то в цій галузі значно менше і зводяться вони до наступнього. По-перше ,пропонується допустити у нотаріальному провадженні показання свідків для вчиненням нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. По-друге, для забезпечення функціонування нотаріату на єдиній не державній основі утворюється Єдиний реєстер спадкових справ. По-третє, у нотаріальній підсвідомості з'являється нова нотаріальна дія – складання протоколу загальних зборів.

Аналіз запропонованих змін свідчить, що не всі вони сприяють становленню українського нотаріату як нотаріату латинського типу , тому здається необхідним зробимти деякі зауваження , які грунтуються на розімінні правової природи нотаріату як інституту превентивного правосуддя, що має на меті забезпечення охорони та захисту цивільних прав та інтересів.

Об'єктом дослідженнямоєї роботи є нотаріат.

Предмет дослідження:Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та за-хист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяль-ність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам.

Мета дослідження: вивчення проблем і змін нотаріальних дій в цій галузі.

Розділ 1. ПОНЯТТЯ НОТАРІАТУ

Виникнення нотаріату

Виникнення і розвиток приватної власності вимагали правового забезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, а також посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізації суб’єктивних цивільних прав. Тому виникнення нотаріату було обумовлено певними об’єктивними закономірностями розвитку цивілізованого суспільства.[5. с.345].

Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республіки у Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи — писці, в обов’язки яких входило ведення судових журналів, різних записів публічно-правового характеру. Крім цих службових писців, у багатих римлян домашніми секретарями працювали приватні писці, які вели ділову переписку та оформляли різні юридичні угоди. Їх називали нотаріусами (від лат. nota — знак, позначка), бо вони користувалися стенографічними значками для швидкого запису.[4. с.6]

У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втратив своє значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засоби виробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо його діяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав та інтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній конторі було непрестижно: низька