Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює кон-тору завідуючий. Державних нотаріусів і завідуючих призначають на посаду і звільняють з неї відповідні управління юстиції. [8.с.16-17]

Сьогодні основу нотаріальної діяльності в Україні становлять державні нотаріальні контори. Але з розвитком ринкових відносин у нашій країні дедалі більшого значення набуває розширення приватної нотаріальної діяльності. Це буде вигідно і зручно для заінтересованих осіб, вигідно й державі, якій приватні нотаріуси сплачують податки.

Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах установленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності й фонду заробітної плати (ст. 17 Закону України "Про нотаріат").

Відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1998 р. "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку. Крім того, за цим наказом державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. [2.]

Державні нотаріальні контори утримуються коштом державного бюджету. Державний нотаріус має печатку з зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва та Севастополя.

Прийняття Верховною Радою Закону України "Про нотаріат" диктувалося новими економічними умовами, в яких опинилася наша держава, ставши на шлях побудови ринкової економіки. Закон містив чимало нових положень, але основним і революційним було створення інституту приватного нотаріату. Започаткування змін у побудові нової системи нотаріату зумовлювалося дедалі відчутнішою нестачею кадрів нотаріусів. У період, коли на систему нотаріату покладалися нові завдання з оформлення договорів приватизації державного майна, коли в цивільно-правовий обіг вводилися нові об’єкти, яких не знало національне цивільне право до періоду перебудови, як-то: квартири, дачі, гаражі, садові будинки, коли для оформлення різноманітних правовідносин громадяни та юридичні особи почали вибирати нотаріальну форму їх укладення, існуюча система нотаріату виявилася не спроможною забезпечити оформлення збільшеного документального обігу. Обсяг завдань, що покладалися на державний нотаріат, перевищив усі допустимі нормативи на підготовку до вчинення нотаріальних дій. Громадяни чи представники юридичних осіб нерідко не могли вчасно вирішити свої питання через недоступність отримання консультаційної допомоги нотаріуса та вчинити певні нотаріальні дії через надмірне завантаження нотаріусів. Тому назріла необхідність доступності нотаріальної діяльності. Вирішити всі ці питання простим збільшенням кількості працівників державних нотаріальних контор не виявлялося можливим. Це потребувало значних коштів на утримання приміщень державних нотаріальних контор і заробітну плату державним нотаріусам. У той період і сформувалась ідея започаткування в Україні інституту приватного нотаріату.[4.с45]

3.2.Приватна нотаріальна діяльність

Закон України "Про нотаріат", що був прийнятий у 1993 р., змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Основним про-гресивним положенням Закону було створення інституту приватного нотаріату. Це поклало початок нотаріальної реформи, мета якої поля-гала у створенні нотаріату, адекватного ринковій економіці демокра-тичної держави.

З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспіль-ства з'явився новий суб'єкт нотаріальної діяльності — приватно прак-тикуючий нотаріус. Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов'язками. Приватний нотаріус не перебу-ває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність само-стійно.[8.с19]

Приватна нотаріальна діяльність — це зареєстрована в установленому порядку органами юстиції та організована на засадах самостійності та особистої відповідальності на випадок заподіяння шкоди діяльністю фізичної особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, з посвідчення прав і фактів, що мають юридичне значення, вчинення інших нотаріальних дій, передбачених Законом " Про нотаріат" і чинним законодавством із метою надання їм юридичної вірогідності.[4.с.47]

Для того щоб стати приватним нотаріусом, необхідно одержати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю і зареєст-рувати приватну нотаріальну діяльність в установленому законом порядку.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності почалася з часу вве-дення в дію Закону України "Про нотаріат" — 1 січня 1994 р. Посвід-чення про реєстрацію цієї діяльності видавалися відповідними управ-ліннями юстиції у 15-денний строк з дня надходження заяви від заін-тересованої особи. Відмовляти у реєстрації приватної нотаріальної діяльності заборонялося.[8.с.19-20]

Нотаріальний округ, в якому працюватиме приватний нотаріус, визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. За Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28 червня 1996 р., систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Законодавство не містить положень, які дозволяли б зареєструвати діяльність одного приватного нотаріуса в кількох нотаріальних округах чи виділити для нього кілька адміністративно-територіальних одиниць. Винятком є положення про те, що в містах, які мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.Робоче місце приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу.

Нотаріус може мати контору. Під конторою розуміється приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Нотаріус може мати лише одне робоче місце.

Одним із основних моментів, що відрізняє діяльність приватного нотаріуса від діяльності державного, є його особиста відповідальність за заподіяну шкоду. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за заподіяну ним шкоду, йому необхідно