мати для цього певні кошти, аби відшкодувати клієнтові у грошовому вигляді нанесені збитки.
Припинення приватної нотаріальної діяльності регулюється ст. 30 Закону України "Про нотаріат". Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстраційне посвідчення анулюється, і особа перестає бути приватним нотаріусом. Частина 1 ст. 30 встановлює перелік випадків, коли приватна нотаріальна діяльність особи припиняється. Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Припинення приватної нотаріальної діяльності можливе, коли нотаріус протягом тримісячного строку від дня реєстрації приватної нотаріальної діяльності не уклав договір службового страхування чи не вніс на спеціальний рахунок до банківської установи страхову заставу, призначену для покриття шкоди, заподіяної незаконними чи недбалими діями, або ж не поповнив впродовж одного року від дня витрачання коштів розмір страхової застави до початкового розміру.
Якщо приватний нотаріус не виконує своїх обов’язків протягом двох місяців без поважних причин і не повідомив про це управління юстиції, його нотаріальна діяльність припиняється.
Нотаріальна діяльність нотаріусом вважається відновленою з моменту внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення про реєстрацію нового робочого місця нотаріуса.
Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов’язків здійснюється Головним управлінням Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управліннями юстиції областей, міст Києва та Севастополя. [4,с47-53]
3.3. Державні нотаріальні архіви
Діяльність державних нотаріальних архівів регулюється Положен-ням про державний нотаріальний архів [2.]. Згідно із ст. 23 Закону державні нотаріальні архіви створюються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) цен-тралізованого зберігання нотаріальних документів, передавання їх у відповідний державний архів, подання методичної та практичної допо-моги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами. [8;с.7]
Державні нотаріальні архіви є складовою частиною Національного архівного фонду України. Діяльність та організація державних нотаріальних архівів регулюється Положенням про державний нотаріальний архів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р.
Державні нотаріальні архіви створюються й ліквідуються Міністерством юстиції України. Архів є юридичною особою, має печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Архіви очолюють завідуючі, яких призначають на посаду та звільняють із неї Головне управління юстиції, Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Державні нотаріальні архіви створюються для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами. [4;.63-64]
3.4. Уповноважені особи місцевих рад
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.
Надання виконкомам місцевих рад права вчиняти деякі нотаріальні дії, а це найбільш прості й поширені дії, створює зручності для населення, оскільки позбавляє його необхідності звертатися до нотаріуса, який часом знаходиться на досить великій відстані від села, селища чи міста.
Безпосередньо вчиняти нотаріальні дії у виконкомах мають право голова виконкому, його заступник або секретар виконкому. Але їхнє право на вчинення нотаріальних дій виникає не автоматично, а лише за наявності рішення виконкому про покладення на одного з них обов’язку вчиняти нотаріальні дії. В разі тривалої відсутності посадової особи (відпустка, хвороба), на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії, на час її відсутності нотаріальні дії може за рішенням виконкому вчиняти інша посадова особа. Найчастіше обов’язок вчиняти нотаріальні дії покладається на секретаря виконкому.
Посадові особи виконкомів місцевих рад учиняють нотаріальні дії, реалізуючи ті самі принципи, що й нотаріуси. [4,с.62-63]
3.5. Консульські установи України та дипломатичні представництва України
Нотаріальні дії за кордоном учиняють консульські установи, а у випадках, передбачених законодавством, — дипломатичні представництва України. Відповідно до розпорядження Президента України "Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном" від 22 жовтня 1992 р. дипломатичне представництво України за дорученням міністра іноземних справ України може виконувати і консульські функції. Це можливо в тих випадках, коли діяльність консульської установи не поширюється на певну територію; тоді нотаріальні дії вчиняються консульськими відділами дипломатичного представництва.
Безпосередньо нотаріальні дії в консульських установах учиняють консули, а в дипломатичних представництвах — один із членів дипломатичного персоналу.[4.с.63]
На консульські установи України (далі - консульські уста-нови) покладено обов'язок захищати та охороняти за кор-доном права та інтереси України, юридичних осіб і грома-дян України. Це положення випливає з Віденської конвенції про консульські зносини, що була підписана у Відні 24 квітня 1963 року. П. "Г' ст. 5 передбачено, що до кон-сульських функцій належить виконання обов'язків нотаріуса. Крім того, у Віденській конвенції зазначено, що консульсь-кий архів і документи консульської установи, очолюваної почесною консульською посадовою особою, є недоторкан-ними в будь-який час і незалежно від їхнього місцезнаход-ження за умови, що вони зберігаються окремо від інших паперів і документів, і в тому числі від приватної корес-понденції глави консульської установи чи будь-якої особи, що із ким працює, а також від матеріалів, книг і доку-ментів, що стосуються їхньої професії або заняття.
[8.с.144-145]
Нотаріальні дії вчинюються у приміщенні консульської установи України. В окремих випадках нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеною установою.
На консула, який вчинює нотаріальні дії, поширюється обов'язок щодо додержання таємниці вчинюваних нотарі-альних дій, який передбачений ст. 46 Статуту.
Нотаріальне діловодство в консульській установі ведеть-ся тією ж мовою, якою ведеться діловодство консульської установи. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотарі-альної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство в кон-сульській установі, тексти документів, що оформлюються, повинен перекласти їй консул, який вчинює нотаріальну дію,