Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення, підста-ви, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання не-дійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами міжнародних договорів, зокрема про правову допомогу, та внутрішнім законодавством України.
Більшість договорів про правову допомогу містять колізійні норми щодо усиновлення. Виняток становлять Договори з Грецією. Іраком, Італією, НДРЙ, Китаєм, Кіпром, Тунісом, Фінляндією. У випадках усиновлення найчастіше застосовує-ться законодавство тієї договірної держави, громадянином, якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновитель є громадянином однієї договірної держави, а місце прожи-вання має на території іншої, то застосовується законодавство держави — його місця проживання.
Якщо законодавство договірної держави, громадянином якої є усиновлюваний, вимагає згоди усиновлюваного, його законного представника, дозволу компетентного державного органу, то вимоги цього законодавства повинні бути виконані. У договорах зазначається, що можливі обмеження усиновлен-ня, пов'язані зі зміною місця проживання усиновлюваного на місце проживання в іншій державі.
Якщо подружжя, яке усиновлює, є громадянами різних до-говірних держав, повинні бути дотримані вимоги законодавст-ва обох держав. У разі проживання подружжя на території однієї з договірних держав застосовується законодавство цієї держави. Зазначене стосується і скасування та визнання уси-новлення недійсним.
У справах про усиновлення, скасування та визнання уси-новлення недійсним, компетентним є орган тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однієї до-говірної держави, а проживає на території іншої, де має місце проживання також усиновитель, компетентним є й орган цієї договірної держави (ст. 29 Договору з Грузією, ст. 29 — з Естонією, ст. 29 — з Литвою, ст. ЗО — з Польщею).
У деяких договорах передбачено, що у справах про усинов-лення чи його скасування особами з різним громадянством компетентними є установи тієї договірної держави, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання або місцеперебування (ст. 33 Договору з Албанією, ст. 26—3 Алжиром, ст. 33 — з КНДР; ст. 35 — з Чехосло-ваччиною).
Окремі договори про правову допомогу для вирішення пи-тань про усиновлення пропонують застосовувати тільки одну колізійну прив'язку — закон громадянства усиновлюваного. Вона застосовується і до визначення установи, яка є компетентною у винесенні рішення про усиновлення (ст. ЗО Дого-вору з Молдовою).
У разі відсилання колізійної прив'язки до законодавства України про усиновлення використовуються норми КпШС України із змінами та доповненнями, внесеними, зокрема, За-коном України від ЗО січня 1996 р.; гл. 35-А Цивільного про-цесуального кодексу України1; інші норми цього кодексу; По-рядок передачі дітей, які є громадянами України, на усинов-лення громадянам України та іноземним громадянам і здійс-нення контролю за умовами їх проживання у сім'ях уси-новителів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 p.2 (далі — Порядок передачі дітей на усиновлення).
Стаття 199 КпШС України (в редакції від ЗО січня 1996 p.)3 встановлює прив'язку до законодавства України, що застосо-вується до усиновлення іноземними громадянами дітей, які є громадянами України і проживають поза межами України. Інші норми, якими відповідно до Закону від ЗО січня 1996 p. доповнено КпШС України, відображені у Порядку передачі дітей на усиновлення. Так, згідно з зазначеними нормами за-конодавства усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами, що перебувають у шлюбі з громадя-нами України, на території України провадиться з урахуван-ням норм гл. 14 КпШС України в порядку, передбаченому для громадян України та у випадках, коли вичерпано всі можли-вості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей у сім'ї громадян України, а також коли ці діти перебувають на обліку в Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти України (далі — Центр) не менше одного року.
У разі, коли іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках із дітьми або усиновлюють дітей, які мають захво-рювання, зазначені в Переліку, затвердженому Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення провадиться без до-тримання термінів перебування дітей на обліку в Центрі.
Права та обов'язки іноземних громадян — кандидатів в усиновителі чи усиновителів передбачені законодавством України, зокрема Порядком передачі дітей на усиновлення. Іноземні громадяни, що виявили бажання усиновити дитину, яка є громадянином України, повинні звернутися з письмовою заявою до Центру про взяття їх на облік кандидатами в усино-вителі та надання скерування на відвідання відповідного дер-жавного дитячого закладу для підбору, знайомства та установ-лення контакту з дитиною. До заяви додаються документи, передбачені Порядком передачі дітей на усиновлення, легалі-зовані в установленому порядку, перекладені українською мо-вою. Ці документи мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародним договором України. Термін дії цих докумен-тів один рік. Переклад засвідчується в консульській установі України в державі проживання кандидатів в усиновителі або в органах державного нотаріату на території України.
Кандидати в усиновителі повинні отримати дозвіл компе-тентного органу країни, де вони проживають, на в'їзд і постій-не проживання усиновлюваної дитини. У разі усиновлення вони зобов'язуються в місячний термін поставити дитину на консульський облік у консульській установі України за міс-цем проживання та надавати цій установі періодичну інфор-мацію (не менше одного разу на рік) про умови проживання й виховання дитини. Усиновителі повинні надавати можли-вість представникові консульської установи спілкуватися з дитиною. За усиновленим зберігається громадянство України до досягнення ним 18-річного віку.
Від імені іноземних громадян, що бажають усиновити ди-тину, яка є громадянином України, можуть діяти й інші особи на підставі легалізованого
