Для вирішення питання про можливість усиновлення кон-кретної дитини іноземні громадяни подають заяву до відділу освіти за місцем проживання дитини. Орган опіки і піклуван-ня за місцем проживання усиновлюваної дитини на підставі заяви кандидата в усиновителі та документів, зазначених у Порядку передачі дітей на усиновлення, готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дити-ни. На підставі звернення іноземних громадян про надання Їм дозволу для усиновлення конкретної дитини і висновку орга-ну опіки і піклування про доцільність усиновлення та відпо-відність його інтересам дитини Центр протягом 3 днів розглядає необхідні матеріали і дає письмовий дозвіл на проведення усиновлення, а в разі відмови — обгрунтовану відповідь у письмовій формі.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іно-земними громадянами провадиться за рішенням районного (міського) суду за місцем проживання усиновленої дитини або за місцем проживання заявника (заявників). Стаття 265 Цивільного процесуального кодексу України встановлює зміст і форму заяви до суду. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл Центру. Суддя в порядку підго-товки справи про усиновлення вирішує питання доцільності участі представників згадуваного Центру.

Відповідним органом опіки й піклування або Центром до суду подаються документи, що підтверджують доцільність усиновлення, зокрема дозвіл компетентного органу країни усиновителя на в'їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини, нотаріально засвідчене зобов'язання усиновителя про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливість спілкування з нею. Документи оформляються відповідно до вимог, передбачених законодавством України. Усиновлення виникає з часу набрання рішенням суду законної сили. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем винесення рішення, а також до Центру.

Усиновлення іноземними громадянами дитини, яка є гро-мадянином України та проживає за межами України, прова-диться в консульській установі України за умови одержання в кожному окремому випадку дозволу Центру. Особливістю усиновлення дітей іноземними громадянами на відміну від усиновлення громадянами України є незбереження таємниці цього юридичного факту (ч. 5 ст. 12 КпШС України).

Визнається дійсним усиновлення дитини, яка є громадя-нином України, проведене в органах держави, на території якої проживає дитина, за умови попереднього одержання до-зволу Центру на таке усиновлення.

Для здійснення нагляду за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, Центр після отримання копії рішення суду про усиновлення дитини надси-лає до Міністерства закордонних справ України (далі — МЗС) документи щодо усиновлення. Це Міністерство після їх отримання надсилає до відповідної консульської установи України в країні проживання усиновленої дитини дорученнящодо поставлення її на консульський облік та організації на-гляду за умовами проживання й виховання усиновленої дитини.

Відповідна консульська установа на підставі доручення МЗС та міжнародних договорів України, а також загально-визнаних принципів і норм міжнародного права щодо захисту прав дитини вживає заходів до встановлення нагляду за умо-вами проживання та виховання усиновленої дитини і протя-гом перших 3 років один раз на рік, а потім через кожні 3 роки надсилає інформацію МЗС для подальшої передачі Центрові.

Якщо внаслідок усиновлення порушено права дитини, передбачені законодавством України й міжнародними угода-ми, або усиновлення не відповідає інтересам дитини, воно може бути скасоване або визнане недійсним судом згідно з законодавством України.

Загалом указане та інше законодавство України про уси-новлення відповідає Конвенції про права дитини, що схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р. та рати-фікована Україною 27 лютого 1991 p., зокрема її основному положенню — врахуванню інтересів дитини за усиновлення.