Кожна з договірних держав визнає без легалізації доку-менти, необхідні для здійснення трудової діяльності. Мова йде про дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації та ін. Вони повинні бути перекладені державною мовою країни працевлаштування або російською та завірені в установленому порядку на тери-торії держави виїзду.

За місцем постійного проживання працівникові надається право на працевлаштування на загальних підставах. Допомога з безробіття призначається та виплачується згідно з законо-давством і за рахунок держави виїзду.

В угодах передбачається, що договірні держави не несуть відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'я-зань працівниками внаслідок стихійного лиха, погіршення по-літичної ситуації (воєнні дії, розірвання дипломатичних від-носин), які роблять неможливим або невигідним виконання договірних зобов'язань. У разі несвоєчасного виконання зо-бов'язань із зазначених причин вони можуть анулюватися. Сторона, для якої виконання зобов'язань стає неможливим, повинна сповістити про це іншу з відповідною аргументацією.

Угоди передбачають норми про відшкодування шкоди, за-подіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням працівником трудових обов'язків.

Вказані угоди не містять детального викладу норм щодо здійснення трудової діяльності на підставі договору, укладено-го між суб'єктами діяльності обох договірних держав. Проте в них застерігається, що процедура працевлаштування на під-ставі такого договору визначається відповідними міністер-ствами цих держав (ст. 13 Угоди з Польщею про взаємне працевлаштування працівників 1994 p.). Водночас до праців-ників застосовується законодавство держави, яка їх направила (ст. 10 Угоди з Польщею).

Крім зазначених двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування й соціальний захист громадян договірних держав, 15 квітня 1994 p. державами СНД було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соці-ального захисту трудівників-мігрантів. Норми цієї Угоди грунтуються на основоположних документах ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у межах Міжнародної Організації Праці. Більшість її положень співпадають за зміс-том із зазначеними положеннями двосторонніх договорів про працевлаштування і соціальний захист громадян за участю України. Водночас в цій Угоді вжито термін "трудящий-міг-рант", тобто працівник. Це особа, яка постійно проживає у договірній державі, звідки мігрує у іншу з наміром отримати легальну оплачувану роботу на умовах трудового договору (контракту).

У зазначеній Угоді передбачено колізійну прив'язку до за-конодавства держави працевлаштування, при визначенні по-рядку залучення працівників; кваліфікаційні, вікові та інші вимоги до них. Чисельність працівників, яких приймають, ви-значається на основі двосторонніх угод. Держави-учасниці СНД підтвердили визнання (без легалізації) дипломів, сві-доцтв про освіту, відповідних документів про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження тру-дової діяльності документи, і завірений у встановленому на території держави виїзду порядку переклад їх державною мо-вою країни працевлаштування або російською мовою. Трудо-вий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціаль-ністю, взаємно визнається ними. У разі остаточного виїзду трудящого-мігранта з держави працевлаштування працедавець видає йому довідку або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячне.

Як у двосторонніх договорах, в Угоді зазначено, що відпо-відно до законодавства держави працевлаштування вирішу-ються також питання: 1) виїзду працівників на територію дер-жави працевлаштування, перебування та виїзду з цієї терито-рії; 2) оформлення трудового договору (контракту); 3) обсягу прав та обов'язків працівника; 4) поширення пільг та компен-сацій працівника, вивільненого внаслідок розірвання трудово-го договору (контракту) при ліквідації або реорганізації під-приємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників; 5) про порядок та розмір оподаткування трудових доходів працівників. Договірні держави не допуска-ють подвійного оподаткування зароблених працівниками кош-тів; 6) соціального страхування та соціального забезпечення (крім пенсійного), якщо інше не передбачене спеціальною уго-дою; 7) медичне обслуговування; 8) відшкодування працівни-кові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, якщо інше не передбачене окремою угодою; 9) організації перевезення тіла і особистого майна померлого на територію держави виїзду; 10) відповідальності особи, яка сприяє таємній або незаконній імміграції; 11) пере-казу зароблених коштів на територію держави виїзду (з ура-хуванням вимог двосторонніх угод). Працівники і члени їхніх сімей мають право на ввезення та вивезення особистого майна відповідно до чинного законодавства договірних держав або двосторонніх угод.

У вказаній багатосторонній Угоді детально врегульовано вимоги до трудового договору (контракту). Цей документ оформляється державною мовою країни працевлаштування та російською. Вручається контракт працівникові до його виїзду на роботу. У договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити працедавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про роботу, умови праці та її оплату, тривалість робочого дня і часу відпочинку, умови проживан-ня, порядок покриття транспортних витрат, а також термін дії трудового договору (контракту), умови його розірвання. Тру-довий договір (контракт) не може передаватися від одного працедавця (наймача) іншому. Положення зазначеної багато-сторонньої Угоди зберігають свою чинність стосовно трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з працедав-цем (наймачем) до закінчення терміну, на який вони були укладені, навіть у разі припинення дії цієї Угоди.

Норми про право, застосовуване до трудових відносин, передбачено в договорах про правову допомогу з участю України, з одного боку, та Молдови і Польщі — з іншого. В них зазначається, що