Умови перевезення багажу є аналогічними до умов переве-зення вантажів за УМВС. Те ж саме стосується й відповідаль-ності залізниць за незбереження та прострочення доставки багажу. Проте встановлено межу відповідальності перевізни-ка. Турботу про збереження ручної поклажі повинен виявляти пасажир. Для вимог до перевізника встановлено обов'язкове претензійне провадження. Строк для заявления претензій та позовів складає 6 місяців.

Поруч з уніфікованими матеріально-правовими нормами УМВС містить чимало колізійних норм імперативного харак-теру, прив'язки яких відсилають до закону залізниці: відправ-лення вантажу; переміщення вантажу; що змінює договір пе-ревезення; затримання вантажу; призначення вантажу; до якої пред'явлена претензія.

Угода про міжнародне пасажирське сполучення 1950 p. (УМПС) також має матеріально-правові та колізійні норми. Із змісту цієї Угоди випливає, що відповідальність залізниці за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира, повинна визначатися відповідно до законодавства тієї держави, де мав місце нещас-ний випадок.

Для країн СНД, крім зазначених угод, норми яких діють сьогодні переважно або de facto, чинними є й інші багатосто-ронні угоди. Адже після розпаду СРСР виникла необхідність скоординувати діяльність залізничного транспорту в межах колишніх його республік, підтвердити невід'ємне право влас-ності на залізничний транспорт в межах національних кордо-нів новоутворених держав із збереженням технологічної єд-ності залізничної транспортної мережі. З цією метою укладені:—

Угода про розподіл інвентарних парків вантажних ваго-нів і контейнерів колишнього СРСР і їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 р;—

Угода про спільне використання вантажних вагонів і кон-тейнерів від 12 березня 1993 p.;—

Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею у міждержавному сполученні від 12 березня 1993 р. Відповідно до цієї Тимчасової угоди з 1 січня 1994 р. введено в дію Правила перевезення пасажирів, поклажі, вантажопоклажі залізницею в міждержавному сполу-ченні;—

Угода про співробітництво у сфері технічного переоблад-нання та оновлення залізничного рухомого складу від 9 верес-ня 1994 р.

Важливим уніфікаційним регіональним актом, який регу-лює актово-претензійну роботу є Інструкція по актово-пре-тензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружнос-ті, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджена Радою по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності 26—27 травня 1994р. та чин-на з 1 січня 1995 р. (далі — Інструкція по актово-претензійній роботі 1994 p.). Інструкцією передбачено порядок складання комерційних актів, визначення розміру фактичної втрати та пошкодження вантажу при перевезеннях, обчислення та за-стосування норм природних втрат, визначення маси нетто, по-рядок пересилання комерційних актів і розгляд претензій, складення та пред'явлення яких мало місце в результаті нена-лежного здійснення перевезень вантажів у міжнародному спо-лученні.

В Інструкції вказане право на звернення з претензією під-приємства (об'єднання) до залізниці, якщо структурна одини-ця цього підприємства (об'єднання), яка відповідно до транс-портних документів є вантажовідправником чи вантажоодер-жувачем, має підстави для пред'явлення такої претензії. При цьому для звернення підприємства (об'єднання) не потрібне оформлення права переуступки переуступним написом. Не вимагається наявності переуступного напису й у тих випад-ках, коли з претензією до залізниці за дорученням підприєм-ства (об'єднання) звертається структурна одиниця, яка не є юридичною особою. Така структурна одиниця разом з доку-ментами, що обрунтовують претензію, повинна додати до пре-тензії витяг з положення про неї, доручення або наказ підпри-ємства (об'єднання), які засвідчують надання цій структурній одиниці право звертатися з претензією до залізниці.

Держави, у т. ч. й учасниці СНД, укладають двосторонні договори з питань міжнародних залізничних перевезень. Такі договори уклала й Україна. Це, зокрема, Угода між Урядом України і Урядом Республіки Беларусь про діяльність заліз-ничного транспорту від 17 грудня 1992 p.; Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про діяльність залізнич-ного транспорту від 13 квітня 1993 p. Як правило, у таких договорах зазначено, що функціональна діяльність залізнич-ного транспорту договірних держав, а також виготовлення й утримання рухомого складу, технічних засобів, забезпечення безпеки руху й умов праці, організація перевезень, збереження вантажів, взаємодія залізничного транспорту з іншими видами транспорту здійснюється за єдиними погодженими нормати-вами та нормативними документами. Застережено, що тарифи у міждержавному сполученні встановлюють спеціальні угоди. У цих договорах врегульовано питання міжнародних транзит-них перевезень територіями договірних держав. Водночас сто-совно транзитних перевезень держави можуть приймати спе-ціальні міжнародні угоди.

Крім регулювання питань економічного, технологічного чи науково-технічного характеру в договорах вирішують і питан-ня майнової відповідальності за зобов'язаннями, що виника-ють внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю й майну громадян та вантажовласників внаслідок нещасного випадку з людьми, аварії або катастрофи, які трапились під час перевезень. Дого-вори можуть передбачати принцип винної відповідальності. Вказуються умови, за яких відповідальність не настає, наприк-лад, за форс-мажорних обставин. У договорах зазначають ко-лізійні прив'язки, які застосовуються при виборі законодавства держави щодо матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівникам нещасним випадком на виробництві. Це, зокрема, закон країни тієї залізниці, у штаті якої знахо-диться потерпілий; закон держави заподіяння шкоди — до відшкодування збитків, завданих залізницею та іншими уста-новами, підприємствами, організаціями здоров'ю й майну службового персоналу в результаті нещасних випадків, що сталися з ними на території іншої договірної держави не у робочий час.

В договорах застережено, що до моменту укладення нових міжнародних угод зберігається порядок здійснення міжнарод-них перевезень вантажів і пасажирів залізничним транспор-том, встановлений міжурядовими угодами й конвенціями за участю колишнього СРСР. Зміни і доповнення до двосторон-ніх угод оформляються протоколами, які є їх невід'ємною частиною.

Міжнародні угоди за участю України регулюють і переве-зення пасажирів. Вартість їх проїзду та провезення багажу визначаються ставками, встановленими у цих же угодах, або внутрішнім тарифом, встановленим здебільшого національ-ним законодавством.

Часто у міжнародних угодах обумовлюється заборона пере-везень вибухонебезпечних і легкозаймистих предметів,