Протокол про розмітку доріг від 1 березня 1973 р. до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалений Україною 15 березня 1984 p., чинний з 9 травня 1985 p.

Восьмого квітня 1999 p. Україна ратифікувала Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписану 9 жовтня 1997 р. у м. Бішкеку.

З багатьма державами Україна уклала двосторонні догово-ри. Це, зокрема:—

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні перевезення від 18 травня 1992 p.;—

Угода між Урядом України і Урядом Франції про між-народні автомобільні перевезення вантажів від 11 листопада 1992 p.;—

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Біло-русь про міжнародне автомобільне сполучення від 17 грудня 1992 р. та Виконавчий протокол до цієї Угоди від 16 грудня 1994 p.;—

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про міжнародне автомобільне сполучення від 13 квітня 1993 p.;—

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдо-ва про міжнародне автомобільне сполучення від 20 березня 1993 p.;—

Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Ук-раїни про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів авто-мобільним транспортом від 22 лютого 1993 p.;—

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федера-ції про міжнародне автомобільне сполучення та Протокол до цієї Угоди від 20 березня 1995 p.;—

Угода між Урядом України та Урядом Королівства Іспа-нія про міжнародні автомобільні перевезення від 16 червня 1995 p.;—

Угода між Урядом України та Урядом Румунії про між-народне автомобільне сполучення від 29 березня 1996 p.;—

Угода між Урядом України та Урядом Грецької Респуб-ліки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 11 листопада 1996 p.;—

Угода між Урядом України та Урядом Чеської Респуб-ліки про міжнародні автомобільні перевезення від 1 липня

1997 p.;—

Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вір-менія про міжнародне автомобільне сполучення від 1 липня

1998 p.

Схвалено й подано на ратифікацію Верховною Радою Ук-раїни Угоду між Урядом України та Урядом Королівства Бельгія про міжнародне автомобільне сполучення.

У двосторонніх угодах про міжнародні автомобільні пере-везення за участю України, як правило, визначено поняття:

"перевізник", "транспортний засіб", "перевезення за зачиненими дверима" ("туристичні перевезення"), "регулярність" та "нерегулярність" перевезень, "дозвіл" (документ на проїзд), "транзитні перевезення" тощо. В угодах застережено сферу їх застосування (перевезення пасажирів, вантажів, їх транзит то-що); порядок здійснення регулярних перевезень (за визначе-ними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узго-джених тарифів) та нерегулярних перевезень; обов'язкове страхування транспортних засобів; завчасне обов'язкове стра-хування цивільної відповідальності кожного автотранспортно-го засобу, який виконує міжнародні перевезення; заборону певних видів перевезень, наприклад, здійснюваних перевізни-ком однієї з договірних держав між двома пунктами у другій договірній державі чи деяких предметів, матеріалів, речовин.

Регулярні перевезення здійснюються на підставі дозволу-документа на проїзд, що дозволяє в'їзд/виїзд автотранспорт-ного засобу однієї договірної держави на/з територію(ї) іншої держави або надає право на проїзд транзитом через територію іноземної договірної держави. Дозволи видаються на підставі встановлених квот. Для нерегулярних перевезень дозвіл не є обов'язковим. У міжнародних договорах можуть передбачати-ся випадки перевезень, на виконання яких дозвіл не потрібен. Наприклад, рухомого майна при переселенні; матеріалів і предметів, творів мистецтва, призначених для ярмарок, виста-вок, видовищ неторгового характеру; обладнання, предметів, тварин, призначених для театральних, музичних, спортивних, циркових та кіно- заходів і ярмарок; обладнання для радіо, кіно-, фото- й телезйомок; покійних чи праху; пошти; пошко-джених транспортних засобів; медичного обладнання та меди-каментів для надання допомоги при стихійних лихах та ін. Для виконання таких перевезень достатньо перевізного доку-мента країни, де зареєстровано транспортний засіб.

Перевезення окремих видів вантажів, зокрема загальна вага або розміри яких разом з транспортним засобом перевищують допустимі норми; небезпечних тощо дозволяється за наявності спеціального дозволу. Його отримання усуває необхідність у дозволі на звичайне перевезення.

Міжнародні договори можуть містити застереження про за-борону перевезення між державами, що домовляються, або транзит їх територіями окремих вантажів, наприклад, зброї, боєприпасів, військового спорядження, вибухових матеріалів та інших небезпечних чи шкідливих речовин.

Договори встановлюють вимоги до перевізних документів та їх відповідності загальноприйнятим міжнародним зразкам, а також вимоги до прав водія та реєстраційних документів на автотранспортний засіб. Норми міжнародних договорів мо-жуть визначати порядок здійснення платежів чи умови звіль-нення від них або відсилати з цих питань до національного законодавства держав. Наприклад, у договорах зазначено, що не сплачуються мито та інші платежі за паливо, яке знаходить-ся в ємкостях, встановлених на транспортних засобах згідно з інструкцією заводу-виробника; мастильні матеріали у кількос-ті, необхідній для використання під час перевезення; запасні частини та інструменти, тимчасово ввезені з метою ремонту пошкодженого транспортного засобу та ін.

В угодах може зазначатися, що перевізники та екіпажі транспортних засобів під час перебування на території іншої договірної держави зобов'язані дотримуватися законів і пра-вил, які діють на цій території, у т. ч. правил перевезень та дорожнього руху. У разі порушення норм національного зако-нодавства чи міжнародних договорів до перевізника застосо-вують заходи покарання, передбачені договорами. Водночас можна застосовувати й санкції, встановлені законодавством держави, на території якої сталося правопорушення.

Норми міжнародних договорів про автомобільні перевезен-ня доповнюють міжнародні угоди, які регулюють питання прикордонного, митного та санітарного контролю. Для вирі-шення питань, не урегульованих цими договорами, застосову-ється національне законодавство.

З метою виконання двосторонніх угод про міжнародні ав-тотранспортні перевезення договірні держави можуть прийма-ти Виконавчі Протоколи, створювати Спільні Комісії чи від-кривати представництва на території іноземної