Міжнародні повітряні перевезення
Міжнародні договори. Міжнародні повітряні перевезення регулюють декілька багатосторонніх договорів. Серед них Чи-казька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р., ратифікована Україною 10 серпня 1992 р. та чинна для неї з 9 вересня 1992 p. Вона стала компромісною угодою між державами, що брали участь у її підготовці. Норми Чиказької конвенції доповнює Протокол про введення нової статті 83-ьої до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, ратифікова-ний Україною 15 лютого 1995 p. Конвенція є основою для національних норм. Встановивши принцип визнання держав-ного суверенітету, Конвенція утвердила цим право кожної держави регулювати повітряні перевезення у межах своєї те-риторії, комерційну діяльність автотранспортних підприємств та здійснювати юрисдикцію щодо перевезень. Чиказька кон-венція встановила загальні вимоги до діяльності цивільної авіації при здійсненні міжнародних польотів. Мова йде про принципи та правила польотів, реєстрацію повітряних суден та їх документацію; розслідування повітряних пригод, поря-док встановлення технічних норм.
Ефективне регулювання повітряних перевезень стало мож-ливим завдяки діяльності міжнародних організацій. Однією з перших була створена Міжнародна авіатранспортна асоціація (1919 р.). На початку 40—х років до неї входили найбільші авіакомпанії США та Європи. У 1945 р. цю Асоціацію реорга-нізовано й прийнято її новий Статут. Вона об'єднала провідні авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. Асоціація повинна сприяти розвитку безпечного, регулярного та економічно ви-гідного для держав авіасполучення. З цією метою нею було прийнято єдині умови перевезень (1927 p.), форми квитків, багажних квитанцій, накладних (1929 p.), умови перевезення пасажирів і багажу (1954 р.) та ін.
Створення у 1944 p. міжурядової спеціалізованої установи — Міжнародної організації цивільної авіації (далі — ІКАО), яка почала функціонувати у 1947 p., призвело до об'єднання зу-силь по врегулюванню повітряних перевезень понад 160 країн світу. Відповідно до ст. 44 Чиказької конвенції та Статуту ІКАО організація сприяє розвиткові міжнародної цивільної авіації, розробляючи рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на між-народних авіалініях. Держави-учасниці ІКАО відповідно до Статуту цієї організації повинні передавати їй копії всіх укла-дених ними угод з питань цивільної авіації та враховувати рекомендації цієї організації.
У рамках ІКАО підготовлено, зокрема, Гаазький протокол 1955 р., Гвадалахарсъку конвенцію 1961 p.. Гватемальський протокол 1971 p. Як додаток до Чиказької конвенції ІКАО прийнято Міжнародні стандарти. У них, як і в інших рекомен-даціях, визначено діяльність пілотів, екіпажів літаків, опера-торів служби повітряного руху і наземних екіпажів, регламен-товано вимоги щодо літаків та їх устаткування, аеронавігацій-них карт тощо.
Основною міжнародною угодою, яка визначає умови повіт-ряних перевезень пасажирів і вантажів, є Конвенція для уніфі-кації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписана у Варшаві 12 жовтня 1929 p. (далі — Варшавська конвенція 1929р.). Ратифікована Україною 14 серп-ня 1959 p., вона набрала для неї чинності з 14 листопада 1959 p.*. Загалом Конвенцію підписали більше, ніж 100 дер-жав. Варшавську конвенцію 1929 p. доповнив та змінив підпи-саний 28 вересня 1955 p. Гаазький протокол щодо зміни Кон-венції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнарод-них повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня
Українська РСР у міжнародно-договірних відносинах. Збірник докумен-тів. 1976-1985 pp. - К.: Політвидав України, 1986. - С. 358. 1929 p. Відповідно до Протоколу Варшавську конвенцію 1929 p. і цей Протокол слід вважати єдиним документом за назвою "Варшавська конвенція, змінена в Гаазі 1955р." Підпи-саний Україною 15 січня I960 p., ратифікований 11 квітня 1960 p., Гаазький протокол став чинним для України з 19 жовтня 1960 p. Проте не всі держави-учасниці Варшавської конвенції 1929 p. ратифікували його.
Варшавську конвенцію 1929 p. доповнює також так звана Гвадалахарська Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних по-вітряних перевезень, здійснюваних особою, яка не є перевізни-ком за договором. Україна підписала її 18 вересня 1961 p., ра-тифікувала 5 вересня 1983 p., а з 15 січня 1984 p. вона стала чинною для України. Доповнює Конвенцію також Гватемаль-ський протокол від 8 березня 1971 p. Зазначені акти підписали не всі держави-учасниці Варшавської конвенції 1929 р. Тому вони керуються різними нормами. У деяких державах конвен-ції стали додатком до національних актів про перевезення. Наприклад, Варшавська конвенція, змінена в Гаазі 1955 p., стала додатком до Закону, що діє у Великобританії, на остро-вах протоки Ла-Манш, на острові Мен та багатьох інших ан-глійських територіях.
Варшавська конвенція 1929 р., в основному, має уніфіковані норми про перевізні документи та їх доказове значення, умови перевезень, відповідальність перевізника, порядок заявления до перевізника претензій та позовів. Дія Варшавської конвен-ції 1929 p. поширюється на повітряні перевезення між держав-ами-учасницями, а також на перевезення, коли місце відправ-лення та місце призначення знаходяться на території однієї й тієї ж держави-учасниці Конвенції, а зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо вона не бере участі у Конвенції (ст. 1). Отже, Конвенція не поширюється на повіт-ряні перевезення між державою-учасницею Конвенції та дер-жавою, що не бере участі в Конвенції. Конвенція не застосо-вується також до перевезень пошти (ст. 2).
Перевезення можуть здійснювати кілька перевізників. Воно вважається єдиним, якщо сторони вважають його як одну опе-рацію, незалежно від того, скільки договорів опосередковують перевезення. Та обставина, що один чи декілька договорів з усіх інших за цим перевезенням повинні виконуватися на те-риторії однієї держави, не усуває міжнародного характеру та-кого перевезення.
Згідно з нормами вказаної Конвенції договір перевезення оформляється складанням проїзного квитка — для пасажирів;