закони та правила тієї договірної держави, де відбуваються ці дії. Дого-вори регулюють використання законів і правил щодо прибут-тя, перебування та відправлення з території держави пасажи-рів, екіпажу, вантажу або пошти. Мова йде про застосування правил про в'їзд, виїзд, еміграцію та імміграцію осіб, митних, санітарних тощо. Держави домовляються про обмін текстами цих законів і правил. Звичайно у договорах обумовлюється можливість відкриття представництв іноземних авіакомпаній, діяльність агентів. Держави встановлюють норми про переказ прибутків авіапідприємств. Для здійснення таких переказів можливим є застосування законодавства двох договірних дер-жав. Водночас у договорах можуть мати місце норми, які пе-редбачають умови звільнення від виконання правил договір-ної держави, наприклад, щодо сплати митних зборів. Так, на основі взаємності, звільняються від митних зборів, зборів за огляд та інших, а також від державних податків, сплачуваних у разі прибуття та відправлення повітряні судна, запаси пали-ва, мастило, інші споживчі технічні запаси, запасні частини, комплектне обладнання, що знаходяться на борту судна, на-віть якщо вони використовуються повітряним судном під час польотів.
Вивантаження на території іноземної договірної держави комплектного бортового обладнання, матеріалів та запасів з повітряного судна дозволяється, зазвичай, тільки за згодою митних органів цієї держави до моменту їх реекспорту чи іншого застосування відповідно до митних правил.
Пасажири, багаж та вантаж, які, здійснюючи прямий тран-зит через територію договірної держави, не залишають тран-зитної зони аеропорту, підлягають спрощеному митному контролю. Такий багаж та вантаж звільняється від митних зборів та податків.
У договорах передбачають звільнення від усіх митних збо-рів на основі взаємності офіційні документи з емблемою авіа-підприємства, що беруть участь у перевезенні. Наприклад, багажні бірки, авіаквитки, авіанакладні, посадочні талони, розклади руху, якщо вони ввезені на територію іншої договір-ної держави для використання винятково авіапідприємством договірної держави.
В міжнародних угодах врегульовано умови визнання квалі-фікаційних посвідчень та свідоцтв, на підставі яких дозволя-ються міжнародні польоти. Двосторонні угоди містять прин-ципи встановлення оплати за перевезення. Якщо держави-учасниці двостороннього договору є членами Міжнародної асоціації авіапідприємств, якою розроблено механізм фіксова-них ставок і тарифну резолюцію, застосовувану на договірних лініях, то тарифи встановлюють на підставі цієї тарифної ре-золюції. Якщо договірні держави не є членами зазначеної Асо-ціації або відсутня тарифна резолюція, вони встановлюють тарифи, домовляючись між собою. У договорах визначається порядок набрання чинності тарифами та механізм їх зміни.
Держави у двосторонніх угодах можуть визначати напрями співробітництва у сфері авіаційної безпеки. У Додатках до цих угод перелічуються експлуатаційні лінії; авіапідприємства, що виконуватимуть умови міжнародних договорів.
Національне законодавство держав стосовно міжнародних перевезень має переважно матеріально-правові норми. Так, Повітряний кодекс України визначає поняття перевізника. Ним визнається будь-яка юридична чи фізична особа, що ви-конує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіацій-ної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників ви-знаються права експлуатанта за документами, виданими ком-петентним органом відповідної зарубіжної держави і які від-повідають вимогам міжнародних договорів та угод за участю України (ст. 59). Іноземні перевізники здійснюють свою діяль-ність на території України згідно з законодавством України, міжнародними угодами та договорами (ст. 66).
У розділі Х Повітряного кодексу України за назвою: "Між-народні польоти" вказано, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перегинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спе-ціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом Державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Міжнародні польоти у повітря-ному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регу-лювання діяльності авіації України і включаються до збірни-ків аеронавігаційної інформації (ст. 57). У розділі XIV, назва якого: "Відповідальність за порушення законодавства, що ре-гулює використання повітряного простору України", встанов-лено умови, за яких можлива відповідальність пасажира, за-мовника і працівника авіації при виконанні повітряного пере-везення або авіаційної роботи (ст. 90). Перевізник відповідає за збереження багажу пасажира. Вина перевізника при цьому є необхідною. Перевізник відповідає за збереження вантажу. Його вина презюмується (ст. 91—92). За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або речей, які є у пасажира, перевізник несе відповідальність у такому розмірі. По-перше, якщо цінність вантажу або багажу оголошена — у розмірі ого-лошеної цінності. Якщо перевізник доведе, що оголошена цін-ність перевищує дійсну вартість, — у розмірі дійсної вартості. По-друге, якщо цінність вантажу або багажу не оголошена, а також за втрату, пошкодження або нестачу речей, які є у па-сажира — в розмірі вартості, що не перевищує межі, встанов-леної відповідним органом державної виконавчої влади за по-годженням з Міністерством фінансів України відповідно до меж, встановлених міжнародними угодами про відповідаль-ність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна (ст. 93). Врегульовано питання відповідальності перевізника за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу (ст. 94). Органи зв'язку можуть покласти на перевізника ма-теріальну відповідальність за втрату, пошкодження або про-строчення доставки пошти, що сталися з вини перевізника, у розмірі, в якому відповідають органи зв'язку перед відправни-ками або адресатами. Стосовно міжнародної пошти — відпо-відно до актів Всесвітнього поштового союзу, а щодо внутріш-ньої — згідно з правилами про розмір матеріальної відпові-дальності підприємств зв'язку за нестачу чи пошкодження вкладень поштових відправлень (ст. 95).
Національне законодавство іноземних держав, як правило, також характеризується наявністю матеріально-правових норм. Таким є, наприклад, Закон Фінляндії "Про договір пе-ревезення авіатранспортом" від 14 січня 1977 p. (зі змінами та доповненнями). Крім іншого, він регулює й застосування Вар-шавської конвенції 1929 p. Спеціальні колізійні норми для