Доктрина про міжнародний цивільний процес

У юридичній науці під так званим міжнародним цивільним процесом прийнято розуміти сукупність питань процесуаль-ного характеру, пов'язаних із захистом прав іноземців та іно-земних підприємств і організацій у суді чи арбітражі. Вико-ристовуючи термін "міжнародний цивільний процес", пам'ята-ють про його умовність. Поняття "міжнародний цивільний процес" сформувалося внаслідок історичного розвитку міжна-родного приватного права, тобто з часу виникнення конфлік-тів між законами іноземних правових систем.

Майже століття не припиняються дискусії про місце та зміст міжнародного цивільного процесу в системі права і його співвідношення з міжнародним приватним й цивільним про-цесуальним правом (Т. Яблочков, І. Перетерський, С. Крилов, Л. Лунц, І. Бліщенко, С. Лєбедєв, Ю. Колосов, Л. Галенська, В. Храбсков; вітчизняні вчені: Г. Матвєєв, Ю. Матвеев, В. Ко-рецький; правники іноземних держав: М. Іссад (Алжир), Дж. Чешир, П. Норт (Великобританія), ін.). Дебати щодо між-народного цивільного процесу посилююся у зв'язку з прий-няттям з 60-х років національних законів з міжнародного при-ватного права та процесу й укладенням, міждержавних дого-ворів з питань міжнародного цивільного процесу Л. Векаш (Угорщина), А. Дічев, М. Живковський (Болгарія), ін. Сьогод-ні питання міжнародного цивільного процесу особливо акту-альні для новоутворених держав, у тому числі й для України. Проте вони розглядаються переважно в окремих розділах навчальних посібників з цивільного процесу (М. Штефан, Б. Юрков).

Стосовно місця міжнародного цивільного процесу в системі права у колишній радянській доктрині стверджувалося, що усі проблеми міжнародного цивільного процесу належать до ци-вільного процесу як галузі права, яка регулює діяльність ор-ганів юстиції з цивільних справ. Міжнародний цивільний про-цес, з оглядом на джерела і способи регулювання, не вважався галуззю права. Існувала точка зору, відповідно до якої міжнародне приватне право, як особлива галузь права спрямована на регулювання відносин з "іноземним елементом", не охоп-лює процесуальних норм (Л. Лунц, Н. Маришева). Водночас у літературі зазначалося, що питання міжнародного цивільно-го процесу належать до міжнародного приватного права як до галузі правничої науки, кожне з таких питань тісно пов'язане з застосуванням законодавства певної держави, тобто з проб-лемами колізії законів або з цивільною право- та дієздатністю особи (Л. Лунц).

У сучасній правничій науці України стверджується, що хоч питання міжнародного цивільного процесу охоплені складом міжнародного приватного права як такі, що мають тісний зв'язок з правовим регулюванням приватних правових відно-син (цивільних, сімейних, трудових) з "іноземним елементом", однак цим ігнорується наукова основа виділення галузей пра-ва за предметом їх правового регулювання. На думку М. Ште-фана, питання цивільного судочинства з "іноземним елемен-том" є складовою частиною цивільного процесуального права України.

Загалом питання про належність міжнародного цивільного процесу до міжнародного приватного права як галузі право-знавства не викликає сумнівів. Проте твердження, що сукуп-ність норм, які утворюють міжнародний цивільний процес, не входить до міжнародного приватного права, а є складовою частиною цивільного процесу як галузі права, підтримують не усі вчені. М. Кузнецов (Російська Федерація) вважає, що на користь панівної точки зору свідчить матеріально-правова, а не процесуальна природа норм, які утворюють міжнародне приватне право. Поділ права на матеріальне та процесуальне притаманний усім правовим системам сучасності. Процесу-альні норми у багатьох державах містять спеціально призна-чені для цього джерела права. Але М. Кузенєцов вважає нело-гічним і таким, що не зовсім пояснюється з точки зору загаль-ної теорії права, твердження про одночасну належність міжна-родних цивільних процесуальних відносин до предмета ци-вільного процесу як галузі права, а його проблем — до науки міжнародного приватного права як її "особливого підрозділу", Вчений також зазначає, що поділ норм на матеріально-правові та процесуальні не може бути основною причиною вказаного розмежування. На його думку, об'єктивована форма правових норм ніколи не була визначальною причиною при вирішенні питання про належність зазначених норм до певної галузі пра-ва. Тобто джерела права дають умовну уяву про галузі права вцілому. Специфіка відносин, що складають предмет міжнародного приватного права, переконує у необхідності охоплен-ня міжнародним приватним правом норм міжнародного ци-вільного процесу. Таким чином М. Кузнецов вважає, що нор-ми міжнародного цивільного процесу та сукупність відносин, які ці норми регулюють, належать до міжнародного приватно-го права як до галузі права, так і галузі правознавства й науки.

На думку Г. Матвеева, норми, що регулюють питання між-народного цивільного процесу, належать до міжнародного приватного права. З методичної точки зору питання міжна-родного цивільного процесу зручніше досліджувати у ком-плексі з колізійними нормами. Вчений аргументує свою пози-цію рівністю учасників правовідносин як у сфері міжнародно-го цивільного процесу, так і у сфері міжнародного приватного права. Т. Нешатаєва також вважає, що питання міжнародного цивільного процесу повинні мати місце в учбовому курсі та в науці міжнародного приватного права.

Різними є позиції вчених держав континентальної Європи. В угорській літературі неодноразово висловлювалася думка про самостійний характер міжнародного цивільного процесу-ального права, незважаючи на те, що належність процесуаль-них норм до міжнародного приватного права передбачалася формулюванням 1 Указу (Декрету-закону) "Про міжнарод-не приватне право" Угорщини 1979 p., відповідно до якого "метою закону є визначення норм про юрисдикцію та проце-суальних норм, на підставі яких слід розглядати правовий спір, що має "іноземний елемент". У польській доктрині зазна-чалося, що ця правова сфера не належить до міжнародного приватного права. Вона навіть не входить до науки міжнарод-ного приватного права, хоч і зауважувався близький зв'язок цих сфер. Л. Раапе (ФРН), розглядаючи окремі питання ци-вільного процесу, зокрема, про визнання іноземних судових рішень, вказує, що вони належать до