не можуть захищати свої інтереси з інших причин. Це представництво триває доти, поки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26). Консул має право встановлювати батьківство у випадках, коли відпо-відно до законодавства України таке допускається в органах запису актів громадянського стану, якщо батьки дитини про-живають у його консульському окрузі і хоча б один з них є громадянином України (ст. 30).
Арбітражний розгляд спорів з "іноземним елементом" регу-лює значна група законодавчих актів. До 1991 p. зовнішньо-торговельні спори були предметом розгляду у спеціалізованих міжнародних третейських судах при ТПП СРСР. Ці суди не пов'язували власну процесуальну діяльність з тими процесу-альними правилами, якими керувалися звичайні суди. Сьогод-ні такі спори розглядають суди загальної чи господарської юрисдикції, що не є їм повністю властивим, хоч водночас не-правильним було б твердження, що розгляд таких спорів не є їхньою компетенцією чи конституційним обов'язком (ст. 124 Конституції України). У цьому виявляється незвичайність та актуальність розгляду питань щодо вирішення спорів з "іно-земним елементом" різними судами.
Розгляд спорів з "іноземним елементом" арбітражем регу-лює Закон України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 p.2, Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. На відміну від законодавства інших дер-жав, наприклад, АПК Російської Федерації, АПК України не містить норм щодо провадження справ з "іноземним елемен-том". Проте у практиці виникають труднощі, пов'язані з особ-ливостями такого провадження. Доцільним є доповнення АПК України відповідним розділом.
Основою створення в Україні міжнародного комерційного арбітражу став Закон України "Про міжнародний комерцій-ний арбітраж" 1994 p., який є яскравим прикладом уніфікаційного права, оскільки побудований на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 p., розробленого Комісією ООН з права міжнародної торгівлі, схваленого Генеральною Асамблеєю ООН 11 грудня 1985 p.
Норми АПК України, Законів України: "Про зовнішньоеко-номічну діяльність", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", деяких інших актів тлумачать Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 21 вересня 1993 р. № 01-6/1025 "Про деякі питан-ня підвідомчості і підсудності справ за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності, Роз'яснення зазначеного органу від 15 квітня 1993 р. № 01-6/481 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство"2. На досягнення одноманітної практики арбітражних судів при прийнятті ними позовних заяв від підприємств, організацій інших держав-учасниць СНД, про стягнення з відповідача, який знаходиться в Україні, суми, визнаної ним за претензією, спрямований Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 14 червня 1993 р. № 01-8/672 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів"3.
Оплату державного мита при прийнятті до розгляду позов-них заяв регулює Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. (у редакції Закону Украї-ни від 13 листопада 1996 p.).
Таким чином, норми законодавства України, які застосову-ються до процесуального статусу іноземців та іноземних під-приємств і організацій, сьогодні кодифіковані частково. Правники України пропонували кодифікацію цих норм у Цивіль-ному кодексі України, свідченням чого став розділ II "Міжна-родний цивільний процес" згадуваного проекту Цивільного кодексу України. Вони використали правотворчий досвід ін-ших правових систем, а з юридично-технічної точки зору вра-хували тісний зв'язок колізійного права і цивільного процесу. Норми систематизували в окремі глави за предметом регулю-вання: глава 114 — "Цивільні процесуальні права іноземців", глава 115 — "Підсудність та виконання іноземних судових доручень", глава 116 — "Визнання та виконання рішень іно-земних судів". У вказаному розділі передбачено загальні пра-вила та підстави визначення компетенції судів України, норми про виключну компетенцію судів та інших органів України, про договірну підсудність, про судові доручення. Розширено правила про визнання та виконання рішень іноземних судів. У законопроекті, як і в чинному законодавстві, проголошено принцип національного режиму щодо здійснення іноземними суб'єктами своїх цивільних процесуальних прав.
Загалом кодифікація зазначених норм завжди має позитив-ні моменти. Наприклад, вона дозволяє усунути дублювання норм. Так, чинний КпШС України має норми про компетен-цію суду щодо вирішення Шлюбно-сімейних спорів з "інозем-ним елементом". Передбачення колізійних норм про компе-тенцію суду у розділі законопроекту за назвою "Міжнародний цивільний процес" надало можливості усунути їх дублювання у Книзі шостій цього ж проекту Цивільного кодексу України за назвою "Сімейне право" та главі 112 "Колізійні норми сі-мейного права".
Крім вказаних, в Україні є нормативно-правові акти, спря-мовані на регулювання спорів за згодою суб'єктів цивільних правовідносин поза судовою системою. Це правила про тре-тейський суд. Як зазначалося, ст. 6 Цивільного кодексу Украї-ни передбачає можливість звернення до третейських судів. Однак у зв'язку з недостатнім розвитком цивільних правовід-носин у суспільстві цей інститут майже не застосовувався. Чинні норми України з вказаного питання, наприклад Поло-ження про третейський суд, для вирішення господарських спорів між об'єднаннями підприємств, організаціями і устано-вами від ЗО грудня 1975 р. не відповідають вимогам сьогоден-ня. Тому своєчасним є проект Закону України "Про третей-ський суд", побудований із врахуванням досвіду аналогічних правових актів Великобританії, Іспанії, Німеччини, Швеції.