Лекція № 5.
Тема. Основи трудового права і соціального забезпечення.
Мета:
ознайомити студентів з основами трудового права та соціального забезпечення;
виховати повагу до трудового колективу;
розвинути правосвідомість студентів.
План лекції.
Поняття трудового права та його основні принципи.
Трудовий колектив.
Колективний і трудовий договір.
Робочий час.
Трудові спори.
поняття соціального забезпечення.
Література:
Конституція України. – К.. 1996.
Основи правознавства. – К., 1998.
Кодекс законів про працю України. – К., 1998.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991.
1. Сучасний етап законодавства про працю зумовлює необхідність внесення до них нових змін, спрямованих на адекватне умовам соціально – економічного розвитку країни регулювання трудових відносин.
Особливістю Законодавства про працю є те, що до цього часу застосовуються нормативні акти колишнього СРСР, якщо вони не суперечать КУ та закономірною Підставою для застосування законодавства є постанова Верховної Ради від 12 вересня 1991р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства України”. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи збагаченню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, ефективності суспільного виробництва і піднесення на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини і поступовому перетворенні праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленою державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава повинна створити умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі або організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці , на об‘єднання в профспілки та на вирішення колективних трудових конфліктів у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, та матеріального забезпечення в порядку соціального страхування в старості, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від Характеру виконуваної роботи чи займаної посади:
Право кожного на працю.
Вільність вибору праці та професії.
Заборона примусової праці.
Наявність відповідних умов праці: заробітна плата не нижча від мінімальної заробітної плати.
Заборона роботи жінок і дітей на небезпечних для їхнього здоров‘я роботах.
Заборона незаконного звільнення.
Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Право на відпочинок.
Право на соціальний захист.
Право на освіту в різних формах навчання.
Рівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, релігійних переконань, роду і характеру занять.
Основними джерелами законодавства є КУ (ст. 43-46, 53, 56, 57, 60, 68), КпПУ та нормативно-правових актів законодавства України (бл. 250).
2. Згідно ст. 252 КЗпПУ трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни України, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.
Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство – самостійний господарюючий суб‘єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Підприємство має самостійний баланс, рахунковий та інші розрахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює будь-яку господарську діяльність, якщо вона не заборонена законодавством України і відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства.
У разі збиткової діяльності підприємства держава, якщо вона визначає продукцію цього підприємства суспільно-необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги. Існують принципи управління підприємством:
Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо чи через уповноважені органи.
Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника майна підприємства.
Рішення з соціально-економічних прав, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління, з участю трудового колективу.
Вищим керівним органом колективного підприємства загальні збори власників майна. Виконавчі функції по управлінн6і колективним підприємством здійснює правління.
Існують в законодавстві поняття повноважень трудового колективу:
1. Трудовий колектив з правом найняття робочої сили:
розглядає і затверджує проект колективного договору;
розгляд і вирішує згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;
визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам соціальних пільг;
бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.
2. Трудовий колектив державного підприємства, в якому частка держави більше 50%:
розглядає разом з засновниками зміни і доповнення до статуту підприємства;
визначає разом з засновниками умови найняття керівника;
бере участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства одного чи двох структурних підрозділів для створення нового підприємства;
вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об‘єднання підприємств;
приймає рішення про оренду підприємства, створеного на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.
При частковому викупі – трудовий колектив є співвласником, а підприємство стає спільним. Після повного викупу – трудовий колектив набуває права колективного власника.
Соціальні повноваження:
А) трудовий колектив вирішує